Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

             —  Що за баба? - Запитав Пашу у Фіска, коли один з дронів опинився всередині головного корпусу дитячого будинку, в праве крило потрапив один зі снарядів і розвернув його повністю, але центральне і ліве крило виявилися цілими. І саме біля вибитого вікна лівого крила на другому поверсі стояла жінка.

             —  Тільда ​​Моріс, директор дитячого будинку. Думаю, вирушимо прямо до неї. - відповів Фіск.

              —  Чудово, значить, до неї й попрямуємо. Було зрозуміло, що Пашу хоче якнайшвидше розібратися з усім і повернутися в бункер, щоб поспати хоч пару годин.

             На вході парубків спробували зупинити трійка озброєних гвинтівками чоловіків. Фіск не збирався з'ясовувати, хто вони такі, тому за допомогою псіоніки приспав їх і телекінезом відніс під вціліле дерево.

           А далі до головного корпусу їх так ніхто не спробував зупинити. Хоча проводжали їх поглядами дуже уважно. Тож не дивно, що Тільда ​​зустріла їх перед входом.

          —  Що вам тут треба? Ви й так уже забрали все, що можна. - закричала Тільда. Фіск насилу дізнавався в цій жінці директора, вона явно не спала вже кілька діб, величезні фінгали під очима, втома, немите волосся, все це говорило про давню відсутність відпочинку.

           —   Директор Моріс, ви явно мене з кимось переплутали, - виступив уперед Фіск, склавши шолом скафандра.

            —  Фіск? Ти живий? - Після цього вона підбігла до хлопця і спробував обійняти, попри те, що хлопець був одягнений у скафандр. - Як Маарі? Як решта?

            — Директор, я живий, здоровий, Маарі в безпечному місці разом із Нурі та Вааком, ще троє дрібних вижило.

             —  Це все? - з болем запитала Тільда.

             — На жаль, прорватися вдалося лише нам. Дерек загинув, намагаючись зупинити інцепторона. - Промовив Фіск, - Пройдімо до вас у кабінет і поспілкуємося, він начебто вцілів? І  розкажіть про тих, з ким ви нас переплутали.

            Фіску довелося трохи ментально тиснути, щоб Моріс сприймала його серйозно, а не як дитину. Все-таки він виріс на її очах і сприймати його інакше вона не могла.  Вона і зараз збиралася залишити хлопця тут, заради його ж добра, звичайно ж. Так що Фіску довелося тиснути ментально, щоб уникнути цієї долі. Зараз у свідомості Тільди боролося два образи, образ Фіска хлопчика з її дитячого будинку та образ дорослого чоловіка, з яким можна обговорювати важливі теми.

           Кабінет директора був практично порожнім. Залишився лише зламаний стіл та металеві шафи вздовж стіни. Все інше було розгромлено, мабуть, поки вони були в сховище, тут добряче постаралися мародери.  Моріс зніяковіла такого стану свого кабінету, вона завжди була перфекціоністкою, і розгромлений кабінет вона сприймала дуже близько до серця.

        —  Директор, чому я не бачу дівчат старше дванадцяти? - спитав Фіск в першу чергу.

        — Їх забрала банда Марка Бластера учора ввечері. Вони прилетіли на флаєрі і під дулом десятка гвинтівок забрали їх із собою. Я спробувала завадити, але удар прикладом по голові вивів мене з ладу. Коли прийшла до тями, залишилося троє виродків, нібито для охорони дітей. - люто промовила вона, - Я тому і порахувала, що ви пов'язані з ними, раз вони пропустили вас.

          —  Ось воно як, - тихо промовив Фіск. - Знаєте де цей Марк знаходиться?

           — Це всі знають, арена Момерету. Вони спочатку її захопили, після того, як відбили першу атаку зіургів.- прошипіла Тільда,- Влаштували чорний ринок та бордель,- сказала жінка, було видно, що вона в люті.

           —  Думаю, вам варто трохи поспати, - сказав Фіск і приспав Моріс.

           —  Фіск, ти що задумав? - Запитав Пашу.

             —  Ти сам все чув, я збираюся навідатися на арену. - промовив Фіск, стримуючи лють у собі. Він і не припускав, що доля дівчаток з дитячого будинку так сильно торкнеться його почуттів. Все-таки майже сім років життя з ними дається взнаки.

             — Декс попросив не шукати проблеми собі на дупу. - промовив Терн.

             — Ти як хочеш, а я вирушу туди обов'язково. Як ти думаєш, навіщо їм дівчата старші за дванадцять? Я не дозволю цьому статися, - сказав Фіск, після чого вийшов з кабінету Моріс.

               — Стривай,— гукнув Фіска Пашу.— Я з тобою, але треба надіслати повідомлення на випадок, якщо знадобиться допомога.

             —  Ти маєш рацію, - погодився Фіск і відправив повідомлення Декс як голові загону. - Можемо йти, треба трохи розвідати все на арені, з цим нам допоможуть "охоронці".

             —  Головне, не перестарайся, не хочеться позбуватися трупів, - пожартував Пашу.

    Трійця охоронців за минулі п'ятнадцять хвилин встигла обзавестися мотузками на руках і ногах і позбутися половини зубів. Дуже вже не люблять у дитбудинку, коли крадуть своїх у них.  Пощастило, що Лорак встиг вчасно зупинити і не дав на смерть забити. Але і так Фіску довелося вколоти кожному колонію бактерій, які мають усунути внутрішні ушкодження.

         Приклавши обидві руки до скронь першого ублюдка, Фіск зосередився і згадав, як раніше створював ментальний зв'язок. У голові одразу виник спогад, як він опинився в підсвідомості Мікіль, де та була у вигляді маленької дівчинки.  На цей раз проникнення в підсвідомість пройшло легко. Як захист був лише фоновий шум від роботи нейромережі. Обійти його міг практично будь-який псіон із напрямком "менталістика".

            А ось далі Фіск опинився у барі. Він не одразу повірив у побачене. Виявляється, у допитуваного всі спогади були у вигляді алкогольних напоїв, розлитих за тисячами, десятками тисяч пляшок.  За стійкою також була, непроявлена ​​остаточно, проекція свідомості у підсвідомості. Що говорило про не найкращий варіант організації свідомості. Зазвичай до п'ятнадцяти років свідомість вже повністю проявляється у підсвідомості.

           Пляшки з напоями-спогадами знаходилися на різних полицях у хронологічному порядку. І це був один із найпростіших способів організації спогадів.   Причому старіші пляшки були неповними. А ті, які, зважаючи на все, містили спогади двадцятирічної давності, і зовсім були майже порожніми. Взявши останню пляшку в руки, Фіск налив у келих останні спогади.