Читати книгу - "Правила батьківства"

У дворічної дитини ви можете запитати, чому, на її думку, гавкає собака. У дванадцятирічної поцікавтеся, чи вважає вона виправданою ціну на фірмові кросівки.

Молодці! Ви вже перейшли до правила 28. Тобто подолали чверть шляху до права заслужено називатися правильними батьками.

Сподіваюсь, я вас підбадьорив, бо саме в цьому полягає мета похвали. А правильні батьки розуміють: якщо ми належним чином виконуватимемо свою роботу, похвала стане чи не найкращим заохоченням для наших дітей. Ви не припускаєте думки, щоб на день народження вони залишилися без подарунка, тож і значні досягнення потребують похвали.

Однак це непросто, чи не так? Скількох батьків ви знаєте, які не вміють мудро користуватися похвалою? Хвалити необхідно в міру і правильно.

Вислів «передати куті меду», безумовно, тут доречний. Я не маю на увазі, що треба бути скупим до заохочень, але похвала повинна бути прямо пропорційною заслугам дитини. Надмірна похвала знецінюється. Якщо ви називаєте досить посередні досягнення дітей надзвичайно видатними, що ви спроможетеся сказати, коли їм вдасться зробити щось дійсно неперевершене? А якщо кожен пересічний здобуток щедро винагороджуватиметься, вони потерпатимуть від страху не виправдати ваші сподівання. А такий тиск не тішить.

Часом батьки забувають похвалити дітей за гарну поведінку, тому що сприймають її як належне. Проте діти якраз прагнуть пересвідчитися, що їхні гарні вчинки не пройшли повз вашу увагу, і почути щось на кшталт «Чудово, що не колупався в носі у присутності тітки Мертл» або «Ти, мабуть, дуже втомився, проте не скаржишся. Оце молодець!» Так вони переконуються, що наступного разу варто поводитися добре.

Подяка – ще один спосіб відзначити досягнення дитини. Таким чином ви уникаєте зайвого тиску та визнаєте заслуги свого сина чи дочки без зайвих емоцій. До того ж це чудовий засіб для заохочення гарно поводитися й запевнити їх, що ви помічаєте не лише хибні, а й правильні вчинки: «Дякую, що повісив сохнути рушник після купання», «Я радий, що мені не довелося нагадувати тобі про уроки», «Дякую, приємно зайти на кухню, де все прибрано».

Й останнє зауваження, перш ніж завершити. Як ви гадаєте, що з цього ваша дитина найбільше воліла б почути: «Який гарний малюнок!» чи «Який гарний малюнок! Мені дуже подобається, як ти передав рух – твій кінь немовби справді скаче. Як тобі вдалося?» Ви правильно зрозуміли: не зайве прокоментувати свої слова, а також виявити додаткову цікавість. Тоді дитина щиро сяятиме від щастя.

Хвалити необхідно в міру і правильно.

Зачекайте, я ще не завершив розповідати про похвалу. Отже, ми знаємо, як ефективно скористатися нею. Та чи замислювалися ви коли-небудь над тим, за що хвалите свою дитину? Поміркуйте про це зараз.

Я знаю батьків, які найчастіше хвалять своїх дітей за перемоги. Іноді це спортивні досягнення, часом – успіхи в навчанні. Знаю й таких, що спроможні похвалити переважно за ввічливість. Чи за охайний вигляд. Або ж за слухняність.

Те, за що ми хвалимо дітей, красномовно свідчить про наші цінності. Якщо ми вихваляємо їхню вроду, успіхи чи гарний апетит, вони підсвідомо вирішують, що саме ці речі є найважливішими. Вони вкладатимуть у них усі свої старання, аби тільки здобути вашу похвалу, і саме на цих аспектах зосередять максимум зусиль, розпочавши самостійне життя.

Тож на вас лежить величезна відповідальність за вибір пріоритетів у житті ваших дітей. Які цінності вони засвоять, якщо ви постійно переймаєтеся їхніми шкільними оцінками, не зважаючи на зразкову поведінку? Ви більше схильні похвалити їх за високий результат, ніж за наполегливу працю на шляху до успіху? Звісно, ні, бо ви – Правильні батьки. Та багато хто дотримується іншої тактики.

Це не означає, що ви не скажете: «Молодець!» – коли ваша дитина радіє тому, що посіла перше місце серед однокласників у рейтингу успішності чи виграла шкільні змагання. Та ви маєте відчувати баланс пріоритетів, на які її орієнтуєте.

Перевага похвали полягає в тому, що вона є надзвичайно ефективним способом прищепити дітям важливі для вас цінності. Наприклад, почувши слова «Ти мене приємно вразив, узявши на себе турботу про маленьку Алі й допомігши їй освоїтися, коли вона щойно прийшла до вашої групи та соромилася», ваша дитина запам’ятає, що доброта й турбота є важливими якостями. Подібне враження справлять на дітей і такі підбадьорювання: «Я пишаюся тобою, бо ти подолав свій страх і таки пішов на курси скелелазіння» чи «Не біда, що ти не перший. Головне, ти дуже старався, а я помітила це».

Вам як батькам це допомагає усвідомити найважливіші для вас життєві цінності та отримати можливість прищепити їх дітям. Похвала (якщо ви дотримуєтеся міри) – позитивний метод, який заохочує ваших дітей бути працьовитими, дбайливими, щирими, сміливими, рішучими та сердечними. Тобто йдеться про якості, що мають для вас значення.

Ви більше схильні похвалити їх за високий результат, ніж за наполегливу працю на шляху до успіху? Звісно, ні, бо ви – Правильні батьки.

Ітиметься про другий бік поміркованої похвали. Коли дітям щось не вдається, вони мають це визнати. Часом вони самі добре усвідомлюють свою невдачу, тож не варто їх запевняти, що все гаразд, бо це видаватиметься нещирим. Їм, можливо, захочеться вам повірити, та глибоко в душі вони відчуватимуть брехню. Ви їх лише збентежите, якщо спробуєте отак підбадьорити:

• «Ти застудився напередодні іспиту, тож не дивно, що тобі не вдалося отримати високий бал»;

• «Не слід було дозволяти тій дівчинці брати участь у змаганнях для дітей до 12 років. За зростом вона мала б бути в дорослій групі»;

• «Суддя був упередженим. Ви мали виграти».

Я не маю на увазі, що ви повинні лаяти своїх дітей та докоряти, що вони вас підвели (не сумніваюся: ви б так не вчинили). Та як вони вчитимуться на своїх помилках, не визнавши їх? Ви робите своїй дитині ведмежу послугу і позбавляєте її цінного досвіду, запевняючи, ніби в тому, що сталося, нема її провини – їй просто не пощастило.

Якщо маєте бажання, можете коротко висловити свою думку. Ви можете сказати: «Ти виступив не досконало, проте гідно», чи щось подібне (якщо це правда). Та ділитися своїми враженнями зовсім не обов’язково. Набагато важливіше дати дитині зрозуміти, що можна було зробити, аби результат виявився кращим. Спробуйте запитати: «Як ти почуваєшся?» Завжди непогано поцікавитися її станом хоча б тому, що це ви можете