Читати книгу - "Зів'яле листя, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У 1911 р. у Києві вийшло з друку друге видання збірки «Зів’яле листя». У збірці надрукована «Передмова» до першого видання та «Переднє слово» до другого видання.
Київська цензура вилучила з цього видання два вірші: з «Першого жмутка» - «Не боюсь я ні бога, ні біса» та з «Третього жмутка» - «Душа безсмертна! Жить віковічно їй». В доповіді київського цензора С. Щоголєва Петербурзькому цензурному комітету від 14 січня 1909 р. зазначалося, що названі Франкові вірші збуджують народ проти царя: «На стор. 12, у 5 рядку вірша, прикладається до царів зухвало-зневажливий епітет «держилюдів»; у вірші на стор. 104 міститься хула на господа бога, який порівнюється з паперовим опудалом». У висновку цензор пропонував «вилучити вказані сторінки» (ЦДІА СРСР, ф. 779, оп. 4, спр. 310, арк. 126).
Подається за виданням 1911 р. з поновленням вилучених царською цензурою двох поезій: «Не боюсь я ні бога, ні біса» та «Душа безсмертна! Жить віковічно їй», які друкуються за виданням 1896 р.
ПЕРШИЙ ЖМУТОК
I. «По довгім, важкім отупінню…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися два автографи: відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 3, № 206 і 228. 8
Четвертий рядок першої строфи в них відмінний від основного тексту. В автографі він читається так:
Язиками буха огень…
Три останні рядки третьої строфи автографа № 206 мають такі розходження порівняно з основним текстом:
Хоч я поливав ї слізьми -
Враз вітер повіяв, щез попіл,-
Тепер ти сю іскру прижми!
II. «Не знаю, що мене до тебе тягне…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 92 - 93. Зберігся автограф (ф. 3, № 228, с. 15), в якому третя, четверта, п’ята строфи і перший рядок шостої строфи мають такі розходження порівняно з основним текстом:
Я чуюсь сильним, чуюся свобідним,
Мов той, що вирвався з тюрми на світ;
Веселим чуюсь, щирим і лагідним,
Яким я був за давніх, давніх літ.
І, попри тебе йдучи, я дрижу,
Як не дрижав перед грізнов судьбою;
В твоє лице тривожно так гляджу,
Що впав би, знать, ось-ось перед тобою.
І якби слово прорекла ти к мині,
Я б був щасливий, наче цар могучий,
Але здаєсь, що в тій самій хвилині
З очей би сліз поллявся потік рвучий.
Не знаю тя, ні брат я твій, ні сват…
III. «Не боюсь я ні бога, ні біса…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 93-94. Зберігся автограф: ф. 3, № 228, с. 15-16.
IV. «За що, красавице, я так тебе люблю…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися два автографи (ф. 3, № 228 і 251), що мають незначні розбіжності в тексті порівняно з виданням 1911 р.
Другий рядок третьої строфи автографа № 251 читається так:
Квилить і тріпаєсь - тоді глибокий сум…
Останній рядок четвертої строфи цього автографа читається так:
І відвертаюсь я, й душа моя болить.
V. «Раз зійшлися ми случайно…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 95, з таким зміненим першим рядком:
Раз ми здибались случайно…
Під назвою «Раз ми здибались случайно» вірш надрукований у виданні 1896 р., а також, очевидно по недогляду, ця назва потрапила до змісту збірки 1911 р.
Зберігся автограф (ф. 3, № 228, с. 16), в якому відсутня остання строфа. Крім того, п’ятий рядок четвертої строфи в автографі читається так:
Шлю в догони погляд свій.
VI. «Так, ти одна моя правдивая любов…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328.
VII. «Твої очі, як те море…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328.
Зберігся автограф (ф. 3, № 193), в якому два останні рядки другої строфи читаються так:
З них надія, мов зірниця,
Переблискує мені.
VIII. «Не надійся нічого». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1895 р., № 23, с 268.
IX. «Я не надіюсь нічого…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 97-98.
X. «Безмежнеє поле в сніжному завою…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися три автографи (ф. 3, № 206, 228 і 251), що мають розходження порівняно з основним текстом. В автографі № 251 відсутня перша строфа, перший рядок другої строфи читається так:
Неси ж мене, коню, по бистрому полю.
Другий рядок першої строфи автографа № 206 читається так:
Ох, дай мені простору, волі.
У всіх трьох автографах четвертий рядок другої строфи однаковий і читається так:
Що серце мені розриває.
XI. «Як на вулиці зустрінеш…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 19, с. 366. Збереглися три автографи (ф. 3, № 206, 228 і 251). Автограф № 228 має лише три строфи. Другий рядок першої строфи у всіх автографах однаковий і читається так:
То мене минаєш ти.
Однаковий у всіх автографах і другий рядок
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зів'яле листя, Франко І. Я.», після закриття браузера.