Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

Геть, відьмо! Дроміо, ходім скоріш.

Дроміо Сіракузький

Павич кричить: «Від гордощів тікайте!» 22

Ви, панно, теж цього не забувайте!

Антіфол Сіракузький і Дроміо Сіракузький виходять.

Куртизанка

Так, справді збожеволів Антіфол,

А то б такого не зробив ніколи:

Взяв персня він на сорок золотих,

За нього обіцяв мені ланцюг,

А зараз зовсім не дає нічого.

Іще одне про божевілля свідчить:

Мені таки ж сьогодні за обідом

Безглузду байку розповів про те,

Що перед ним замкнули власні двері.

Дружині, може, напад той відомий,

І, боячись його шаленства, певно,

Вона його до себе не впустила.

Ой, побіжу, заскочу до господи

Та розкажу дружині, як це він

У дім мій вдерся в нападі шаленства

І силоміць забрав у мене перстень:

Це лиш одне, що можу я зробить,

Щоб сорок золотих не загубить!

(Виходить)

Вулиця.

Входять Антіфол Ефеський і стражник.

Антіфол Ефеський

Не бійся, чоловіче, не втечу:

Раніше, ніж піти, віддам тобі я

Всю суму й викуплю себе з арешту.

Моя дружина нині вередує,

То чи вона й повірить посланцеві,

Що я в Ефесі втрапив під арешт?

Ручусь, їй здасться все це неймовірним!

Входить Дроміо Ефеський з нагаєм.

А ось і мій слуга; я певен, він

Несе мені всі гроші. Ну, приніс?

Дроміо Ефеський

Ось маєте, я вам приніс готівку:

Ручуся, цим розплатитесь ви з ними.

Антіфол Ефеський

А де ж поділись гроші?

Дроміо Ефеський

Таж гроші я віддав за нагая.

Антіфол Ефеський

За нагая п’ятсот дукатів, дурню?

Дроміо Ефеський

Е ні, мій пане, за п’ятсот дукатів

Я вам куплю п’ять сотень нагаїв.

Антіфол Ефеський

По що тебе я посилав додому?

Дроміо Ефеський

По нагая! Оце ж я і приніс.

Антіфол Ефеський

Ну, то скуштуй того, що сам приніс.

(Б’є його)

Стражник

Добродію, заспокойтесь, потерпіть!

Дроміо Ефеський

Не йому, а мені доводиться терпіти; от вже ж на мені й окошилося!

Стражник

А ти не мели язиком, хлопче!

Дроміо Ефеський

Еге, ви краще накажіть йому, нехай він не меле руками.

Антіфол Ефеський

Ах ти, лобуряко, безглузда ти колодо!

Дроміо Ефеський

Еге ж, хотів би я бути колодою, пане, щоб не відчувати ваших стусанів!

Антіфол Ефеський

Та ти, осел, тільки тоді щось і відчуваєш, коли тебе дубасять.

Дроміо Ефеський

Атож, я таки справжній осел, це доводять мої довгі вуха. Служу йому з дня народження до цієї хвилини і за всю службу ніколи не діставав з його рук нічого, крім стусанів. 23 Коли мені холодно, гріє мене стусанами; коли жарко, прохолоджує мене стусанами; будить стусанами, коли я засну; підводить стусанами, коли сиджу; виштовхує мене за двері, коли виходжу з дому; вітає мене стусанами, коли повертаюсь; я завжди ношу їх на моїх плечах, як жебрачка носить свого байстрюка; я навіть думаю, що коли він, нарешті, скалічить мене, то мені й справді доведеться ходити з ними попідвіконню.

Антіфол Ефеський

Ходім зі мною, ось моя дружина.

Входять Адріана, Люціана, куртизанка та Пінч. 24

Дроміо Ефеський

Пані, respice finem, «стережіться кінця»; або, як говорить папуга: «Стережіться кінчика нагайки».

Антіфол Ефеський

Чи ти ще довго будеш тут язиком молоти?

(Б’є його)

Куртизанка

Ну що ж, скажіть? Ваш муж не божевільний?

Адріана

О так, доводить це його брутальність.-

О добрий доктор Пінч, ви ж заклинатель.

Прошу вас, поверніть здоровий розум

Моєму мужу хворому, й тоді

Нічого я для вас не пожалкую.

Люціана

Які страшні і люті в нього очі!

Куртизанка

Дивіться, як він затремтів від сказу!

Пінч

Дозвольте вашу руку, пане мій,

Ваш пульс помацати я хочу.

Антіфол Ефеський

Ось вам

Моя рука; помацати я хочу

Спочатку вашу пику.

(Б’є його)

Пінч

Заклинаю

Тебе я, сатано, що оселився

В оцій людині, вийди, підкорись

Моїй святій молитві і негайно

Вертайсь в твоє підземне царство тьми.

Ім’ям святих тебе я заклинаю!

Антіфол Ефеський

Чаклуне безкебетний, занімій!

Я ще не божевільний...

Адріана

О, коли б

Було це й справді так, душе нещасна!

Антіфол Ефеський

А любонько, то це все ваші друзі?

Чи це ота мармиза шафрано́ва

Пила й гуляла нині в мене в домі,

Тим часом як мої злочинні двері

Були для мене замкнені, і я

Не зміг ввійти до власної господи?

Адріана

О муже мій, обідали ви вдома,-

Те знає бог. Коли б до цього часу

Ви залишились там, то не зазнали б

І наклепу, й прилюдної ганьби.

Антіфол Ефеський

Обідав дома? Дроміо, ану

Що скажеш ти на це?

Дроміо Ефеський

По правді, пане,

Сьогодні ми обідали не вдома.

Антіфол Ефеський

Дверей не замикали перед нами?

Мене не проганяли?

Дроміо Ефеський

Далебі,

І замикали, й проганяли вас.

Антіфол Ефеський

Й вона сама мене там не ганьбила?

Дроміо Ефеський

Sans