Читати книгу - "Зустріч з тиранозавром"

Потім я вклав кілька патронів динаміту між колодами, що закривали вихід з розколини, і підпалив шнур. Ми сховались за скелями. Гримнув вибух. Вихід з розколини був відкритий. Ми чекали. Минуло кілька хвилин, і ящір, немов величезна жаба, пострибав до річки, важко гепнувся у воду і, лякаючи крокодилів, поплив у бік озера…

Коли ми вирушили в дорогу, настала ніч. Здалеку долинув чийсь регіт.

Квалі прислухався.

— Гієна сміється, — сказав негр. — Мабуть, над Персі Ух…

Гієни все-таки сміялися останніми.

Через тиждень ми добралися до берегів Убангі. На плоту переправилися на північний берег, добрели до французького поста і тут розпрощалися.

— Куди підеш? — спитав Квалі.

— На батьківщину. В Польщу… Прощай, Квалі!

— Прощай, брате! Приїзди знову Конго, коли мій країна стане вільний!

Він легко стрибнув у пірогу…

Через кілька днів мене літаком доставили в Конакрі. Тут я зустрівся з Борщаком. А потім — теплохід, Гдиня, Судети…

Але тепер все позаду. На столі свіжий номер американського журналу. В ньому надрукована замітка про зуб Tyrannosaurus beizi ritas. Прізвище автора обведене траурною рамкою. Внизу примітка, що професор Турський трагічно загинув у кігтях сучасного хижого ящера. В редакцію журналу вже надіслано листа про те, що професору Турському пощастило врятуватись. У ґрунтовній статті описаний велетенський ящір-хижак, що зберігся в болотах екваторіальної Африки. Стаття ілюстрована кольоровими фотографіями.

Містеру Леслі Бейзу я писати не став. Прочитавши мою статтю, він зрозуміє, що його гра програна.

А ще переді мною лежать списані аркуші паперу — начерки планів нової експедиції в країну динозаврів.