Читати книгу - "Містер Мерседес"

продовжує свої напади у відпочинкових зонах вздовж автомагістралей, а

тому, що він не може перестати вбивати. Він думає про фразу з листа

Містера Мерседеса: «У моєму випадку це неправда, тому що я абсолютно не

прагну робити такого знову».

Каже він правду чи бреше, як то він бреше отими своїми НАДМІРНИМИ ЗНАКАМИ

ОКЛИКУ, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМИ З ВЕЛИКИХ ЛІТЕР, АБЗАЦАМИ З ОДНОГО РЕЧЕННЯ?

Ходжес гадає, що він бреше — можливо, й собі так само, як і К. Вільяму

Ходжесу, Дет-Пенсу. — але наразі, коли Ходжес лежить тут і на нього

находить сон, це його не турбує. Головне, що той парубок вважає себе в

цілковитій безпеці. Він зарозуміло в цьому впевнений. Схоже на те, що він

не усвідомлює, як він підставився, написавши листа чоловіку, який до

свого виходу на пенсію був провідним детективом у справі Міського Центру.

Ти відчуваєш потребу про це говорити, хіба не так? Авжеж, відчуваєш, медяничку, не треба брехати своєму старому дядечку Біллі. І якщо той сайт

«Блакитна Парасолька Деббі» не черговий відволікаючий маневр, як ті твої

слова в лапках, ти відкрив підземний хід у власне життя. Тобі хочеться

побалакати. Ти маєш потребу балакати. І якщо ти ще й зумієш збісити мене

чимсь, це буде для тебе, як вишенька на пломбірі, хіба не так?

У темряві Ходжес мовить: «Я охоче тебе вислухаю. У мене повно часу. Я ж

на пенсії, врешті-решт».

Він засинає з усмішкою.

11

Наступного ранку Фредді Лінклаттер сидить на краю вантажної платформи і

курить «Марлборо». Поряд лежить її акуратно складена куртка «Дискаунт

Електронікс», поверх якої покладено її ж сітчасту бейсболку також із

логотипом «ДЕ». Вона теревенить про якогось Ісусового стрибуна, котрий її

діставав. Її завжди дістають якісь люди і під час перекурів вона про все

це розповідає Брейді. Розповідає вона докладно, в усіх подробицях, бо

Брейді добрий слухач.

— Отож він мені каже, значить, він каже таке: «Усі гомосексуалісти

потрапляють до пекла, і в цій брошурі все про це пояснюється». Ну, я її й

беру, правильно? Там картинка, на обкладинці, там на ній двійко в сраку

переляканих парубків, ґеї — у кримпленових костюмах, Богом клянуся —

отже, вони тримаються за руки і дивляться в печеру, заповнену полум’ям.

Плюс сам диявол! З вилами! Я тебе не дурю. І все-таки я намагаюся з ним

про це подискутувати. У мене таке враження, ніби він потребує діалогу.

Отож я кажу, я йому кажу, значить: «Тобі треба бодай на якийсь час

витягти свого носа з отого «ЛяВітта», чи як там його, і почитати дещо з

наукових досліджень. Ґеї народжуються ґеями, ось що я хочу сказати, альо?» А він своє: «Це просто неправда. Гомосексуальність — це нав’язана

поведінка і від цього можна відучитись». Отже, я такому не можу повірити, гаразд? Я собі думаю: «Насправді ти, либонь, вирішив з мене поглузувати, от лайно». Але я цього не кажу. А що я кажу, так оце: «Поглянь на мене, хлопчино, нумо, добре роздивися. Не соромся, від маківки до дупи. Що ти

бачиш?» І перш ніж він встигає почати штовхати мені своє лайно далі, я

продовжую: «Ти бачиш хлопця, ось що ти бачиш. Тільки Бог відволікся, коли

мусив причепити мені члена, і перейшов до наступного в черзі». А він мені

тоді…

Брейді прислухається до її розповіді — більш-менш, — поки вона не

доходить до «ЛяВітта» (вона має на увазі Книгу Левита[58], але Брейді

ліньки її поправляти), а потім назагал втрачає канву, слідкуючи лиш

достатньо для того, щоби вряди-годи вставити угу-угу. Його зовсім не

дратує цей монолог. Він заспокійливий, як музика «Ел-Сі-Ді

Саундсистем»[59], яку він інколи слухає на своєму «ай-Поді», перед тим як

заснути. Фредді Лінклаттер задуже висока як для дівчини, зі своїм зростом

шість футів плюс два чи три дюйми[60] вона буквально нависає над Брейді, і те, що вона говорить, є правдою: вона схожа на дівчину приблизно так

само, як Брейді Хартсфілд схожий на Віна Дизеля[61]. На ній прямі джинси

«Лівайз 501»[62], мотоциклетні берці й проста біла сорочка, що висить

абсолютно пласко, без жодної ознаки цицьок. Її тьмяно-біляве волосся

підстрижене до чвертьдюймової довжини[63]. Вона не носить сережок, не

користується косметикою. Вона можливо, вважає, що Макс Фактор[64] — це

означення того, що якийсь хлопець робить з якоюсь дівчиною поза старою

татовою стодолою.

Він промовляє свої «йо» та «угу-угу», не перестаючи загадуватись, що той

старий коп зробив з його листом і чи спробує той старий коп

сконтактуватися з ним на «Блакитній Парасольці». Він розуміє, що посилати

листа було ризиковою справою, але не аж так щоб занадто. Він написав його

в такому літературному стилі, який цілком відрізняється від його

власного. Шанси на те, що старий коп видобуде з того листа бодай щось

корисне, такі скупі, що їх майже не існує.

«Блакитна Парасолька Деббі» — річ трохи ризиковіша, але якщо той старий

коп гадає, ніби зможе його через неї відстежити, на нього чекає великий

сюрприз. Сервери «Деббі» містяться у Східній Європі, а в Східній Європі

комп’ютерна приватність — як чистота в Америці: стоїть на другому місці

за набожністю.

— Тож він веде своє, клянуся, це правда, він веде своє: «У нашій церкві є

чимало молодих християнок, які могли б тобі показати, як привести себе до

ладу, а якщо ти відростиш собі волосся, ти виглядатимеш доволі

гарненькою». Ти можеш у таке повірити? Отож я йому й кажу: «Наклади собі

пудрі-памади, і сам виглядатимеш збіса гарненьким. Одягнеш шкіряну куртку

та собачий нашийник, і тобі може пощастить зняти собі гарячу штучку в

клубі «Кораль». Сциконеш вперше спермою в груповусі “Вежа Влади”». Отже, це його заводить не на жарт, і він мені править: «Якщо ти вже переходиш

на особистості…»

Та й узагалі, якщо старому копу захочеться відстежити комп’ютерний слід, він мусить передати листа повноважним копам, у їхній технічний відділ, а

Брейді не вірить, що той це зробить. Не відразу принаймні. Він там

знудився, сидячи перед телевізором, не маючи нікого поряд для компанії. І

той револьвер, звичайно, отой, що він тримає його біля себе разом з пивом

та журналами. Не може забути про револьвер. Брейді насправді ніколи не

бачив, щоб він встромляв його дуло собі до рота, але кілька разів бачив, як старий коп тримав револьвер в руці. Щасливі, осяйні люди ніколи таким

чином не кладуть собі