Читати книгу - "Хрещений Батько"

Що було далі — відомо всім. Джоні Фонтане став у Америці найбільшою сенсацією серед співаків. Він грав у Голлівуді в музичних фільмах, що дали цілий капітал його студії, його платівки давали мільйонні прибутки. А потім вій розлучився з дружиною — своєю юнацькою любов'ю, кинув двох дітей, одружився з найвродливішою кінозіркою, Невдовзі побачив, що то потіпака. Він почав пиячити, грати, волочитися за іншими жінками. Втратив голос. Його платівки перестали розкуповувати. Студія не хоче поновлювати контракт. От він і прийшов до Хрещеного Батька.

Кей промовила замислено:

— Ти певен, що не заздриш своєму батькові? Як послухати тебе, він тільки те й робить, що піклується про інших. Він , напевне , має дуже добре серце. — Вона кисло всміхнулася, — Тільки що методи в нього не зовсім конституційні.

— Я розумію, — зітхнув Майкл, — так воно здається. Та це не все. Ти чула про дослідників Арктики, що залишали запаси харчів по дорозі до Північного полюса? Просто на всяк випадок, може, вони їм колись будуть потрібні? Отак і з допомогою мого батька. Колись він прийде до кожного з цих людей, і тоді їм не залишиться нічого, як віддати свої борги.

***

Майже розвиднялося, коли принесли торт-коровай. Його зустріли радісними вигуками і з'їли. Спеціально виготовлений у Назоріне торт прикрашали химерні мушлі з крему, такого запаморочливо смачного, що молода жадібно обібрала їх, перше ніж гайнути зі своїм білявим юним чоловіком у весільну подорож. Дон увічливо приспішив від'їзд гостей, зваживши між іншим, що чорної машини з агентами ФБР уже не видно.

Нарешті перед будинками залишилася єдина машина — великий чорний «Кадилак», в якому за кермом сидів Фредді. Досить моторно, як на його вік і комплекцію, дон сів на переднє сидіння. Сонні, Майкл і Джоні Фонтане вмостились на задньому. Дон Корлеоне звернувся до Майкла:

— Твоя дівчина дістанеться до міста сама, гаразд?

— Том сказав, що він все влаштує, — відповів Майкл.

Дон Корлеоне, задоволений із Томової спритності, схвально кивнув головою.

Бензин продавався ще по картках, і тому на дорозі «Белт-Парквей» у напрямі Манхеттена йшло мало машин. Менше ніж за годину «Кадилак» уже під'їхав до лікарні «Френч госпітал». Дорогою дон Корлеоне спитав молодшого сина, чи все гаразд у нього з навчанням. Майкл кивнув головою. Тоді Сонні запитав батька:

— Джоні каже, що ти збираєшся владнати його справи в Голлівуді. Не хочеш, щоб я взявся за це?

Дон Корлеоне відказав сухо:

— Туди сьогодні їде Том. Йому не треба помічників, Це проста справа.

Сонні Корлеоне засміявся.

— Джоні певен, що це діло тобі не по зубах, тому я подумав, що ти захочеш послати мене.

Дон Корлеоне повернув голову.

— Чому ти не віриш мені? — спитав він Джоні Фонтане. — Хіба коли-небудь твій хрещений батько не дотримав слова? Невже я схожий на такого дурня?

Джоні заходився збентежено вибачатися:

— Хрещений, той тип таки справжній пеццонованте. Його нічим не візьмеш, навіть грішми. У нього величезні зв’язки. І він ненавидить мене. Я просто не знаю, як зможеш це діло впорати.

Дон не приховував, що це вже починало його розважати.

— Я ж тобі сказав: роль буде твоя. — Він штурхонув Майкла ліктем. — Ми не розчаруємо нашого хрещеника, правда, Майкле?

Майкл, що ні на мить не сумнівався в батькові, рішуче кивнув головою. Коли вони йшли до лікарні, дон Корлеоне притримав Майкла за руку, пропустивши усіх перед себе.

— Як закінчиш коледж, приходь до мене, поговоримо. В мене є міркування, які тобі сподобаються.

Майкл нічого не відповів. Дон Корлеоне пробурчав роздратовано:

— Я знаю тебе й не збираюсь пропонувати тобі щось непідходяще. Це справа особлива. Живи як знаєш, кінець кінцем ти вже дорослий. Тільки, коли закінчиш свою науку, зайди до мене, як син до батька.

***

Родина Дженко Абандандо, дружина й три дочки, всі в чорному, скупчилися, мов зграйка нашорошених ворон, на білій кахельній підлозі лікарняного коридору. Побачивши дона Корлеоне, що саме виходив з ліфта, вони неначе злетіли з білого кахлю, інстинктивно пориваючись знайти в нього захист. У чорному мати виглядала велично-дебелою, а доньки — гладкими й негарними. Пані Абандандо поцілувала дона Корлеоне в щоку, схлипуючи й скиглячи:

— Що за свята людина, прийшов сюди в день доччиного весілля!

Дон Корлеоне відмахнувся від цих виявів подяки.

— Хіба ж це не мій обов'язок — віддати шану другові, який двадцять років був моєю правою рукою? — Він миттю зрозумів — майбутня вдова ще не усвідомила, що її чоловік помре цієї ночі. Дженко Абандандо вже цілий рік помирав у лікарні від раку, й жінка призвичаїлася до його фатальної хвороби, як до чогось майже буденного. А сьогодні просто ще одне ускладнення. Вона белькотіла:

— Іди, провідай мого бідного чоловіка. Він кликав тебе, сердега хотів піти на весілля, щоб виявити свою повагу, та лікар не дозволив. Потім він сказав, щоб ти навідав його в цей великий день, але я не вірила, що ти справді приїдеш. Чоловіки розуміють дружбу краще, ніж жінки. Зайди до нього, він буде такий радий!

Медсестра і лікар вийшли з окремої палати Дженко Абандандо. Лікар, ще молодий, мав серйозне владне обличчя людини, яка народилась, щоб повелівати, тобто все життя була безмірно багата. Одна з дочок несміливо запитала:

— Докторе Кеннеді, нам можна зайти до нього?

Доктор Кеннеді роздратовано дивився на гурт відвідувачів. Невже вони не розуміють, що пацієнт у палаті вмирає, і вмирає у страшних муках? Було б краще, якби вони дали йому спокійно вмерти.

— Думаю, що лише найближчі родичі, — відповів лікар вишукано ввічливим тоном. Він здивувався, коли жінки й дочки повернулися до невисокого огрядного чоловіка в не дуже добре пригнаному смокінгу, ніби саме той чоловік мав визначити, кому йти.

Огрядний чоловік заговорив. У його вимові відчувався ледь помітний італійський акцент.

— Дорогий докторе, це правда, що він умирає? — спитав дон Корлеоне.

— Правда, — відповів доктор Кеннеді.

— Тоді вам більше нема чого робити, — сказав дон Корлеоне. — Ми візьмемо цей тягар на себе. Ми втішимо