read-books.club » Детективи » Наступна станція - смерть 📚 - Українською

Читати книгу - "Наступна станція - смерть"

194
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Наступна станція - смерть" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 12 13 14 ... 61
Перейти на сторінку:
він мені влиндить за мій «інтелігентський лібералізм»: мовляв, нам що - мало своїх покійників, що ми мусимо їх у транспортників позичати? Та цим ледарюгам - їм лише раз поступись, то вони всіх своїх мертвяків будуть нам під двері Управи підкидати!

На моє здивування, Полкан навіть зрадів:

- Сирота, ти геній! Одним «висяком» більше, одним менше, погоди не зробить! Все одно премії за цей рік нам не бачити. Зате нехай тепер хлопці з транспортної спробують не забезпечити мене з жінкою квитками на Адлер і назад! Я їм стільки «висяків» накидаю, що не розігнуться. Всі нерозпізнані трупи будуть знаходитися виключно на території транспортної міліції.

А потім мій начальник споважнів і сказав уже без жартів:

- Головне для нас обох, Сирота, щоби ця невідома особа жіночої статі зашилася десь якомога глибше і, як мінімум, до мого повернення з відпустки. Бо плодити глухі справи до нескінченності нам з тобою не дозволять. А це саме такий випадок.


Від автора: я тоді почав кепкувати з Сироти. Мовляв, оце і є омріяний ідеальний злочин? Теж мені, романтика! Спека, суміш вокзального смороду, «амбре» людського поту, дезінфекції… пасажири напхані в касові зали, мов оселедці до бочки. Голі трупи, казенні простирадла, придуркуваті сержанти. Сказитись! А де ж романтика тихих осінніх вечорів, коли ще тепло, але навколо кожного ліхтаря світиться велика куля з крапельок туману? На тротуарах лежить перше пожовкле листя, що опало з дерев. На другому поверсі старовинного особняка хтось грає на фортепіано Ф. Шопена… І всю цю ідилію обриває чийсь моторошний крик з будинку навпроти.

Пригадую реакцію Олекси Сироти на такі міркування.


Олекса Сирота:


А от не треба… не треба на ніч Агату Крісті читати, я про це вже не раз говорив. Бо це у неї в романах що не вбивство - то лялечка. Труп лежить, як для підручника з криміналістики. Слідів небагато, бо у них, за бугром, дурних злочинців немає. Капіталістична система їх не терпить. Але водночас доказів достатньо, щоб розумний інспектор Скотланд-Ярду, тямущий бельгійський приватний детектив або просто ота бабця-пенсіонерка, як її там? - змогли показати, на що вони здатні.

- У часи нашого з тобою, Олексо, дитинства це називалося «схилянням перед Заходом». Невже у наших, радянських злочинах немає нічого хорошого?

- Ти хоча б сам зрозумів, що ти ляпнув? Хоча у нас, до речі, міс Марпл або здали б до психушки самі міліціонери після першої ж пропозиції допомогти, або спровадили на той світ як «стукачку» рідні та близькі правопорушника. І взагалі, в Радянському Союзі, де соціалізм переміг нас повністю і остаточно, навіть вбивства прості, мов віник: зарізали на танцях, втопили в сортирі на третій день весілля, зарубали на літній кухні під час проводів до армії, задушили голими руками за пропиття тринадцятої зарплати. Бо у нас і життя, і смерть загальнодоступні як і освіта, робота та охорона здоров’я. Хоча потерпи! «Буде вам і білка, буде і свисток…» Матимеш і романтику, і ліхтарі вздовж набережної, і навіть музику. Щоправда, не Шопена, бо останнім у Києві під класику вбивали Столипіна в 1911-му році. Однак, і не блатну «Мурку». Мають бути у марудній біографії інспектора карного розшуку маленькі чисті острівці надії… Тьху, на лірику потягло! Це ти винен. Треба обов’язково послухати «Если кто-то кое где у нас порой…» - одразу пройде!

До речі, мій колега з Жулянського аеропорту виявився людиною з почуттям християнського милосердя і любові до ближнього, бо до багажника мені закинув не тільки пляшку вірменського коньяку, а й трилітрову банку кавових зерен. Возрадуйся, Сирота!


7.

Попереднє слідство встановило, що ми з волгоградським рейсом витягли, як любить казати Старий, «дубль-пусто». Сержант таки все переплутав, бо небіжчик у «трійці» мав летіти не до Кратова. Він був там лише прописаний, а збирався до Риги. В Одесі не відпочивав, то вже «деза» таємничої брюнетки. Він там був лише у відрядженні, а поправляти здоров’я мав на Балтійському узбережжі, де на нього уже чекала родина. Розслабився, називається, перед законним відпочинком у колі сім’ї! Тепер про мій «ляп»: до Кратова мужчина не міг би долетіти навіть при великому бажанні. Хіба що міліцейським вертольотом, бо це не місто десь поміж Воронежем і Саратовом, а селище в Підмосков’ї. Звичайно, ніякого аеропорту там немає. Так що, крім хабара, я ще одержав анкетні дані на потерпілого по другому епізоду. Наші хлопці з Управи теж не в пелену сякались: оперативно з’ясували, ким була жертва свавілля у витверезнику - за два тижні до випадку в аеропорту. Забігаючи наперед, скажу, що моя законна відпустка спочатку відсунулась, а після знахідки в «Жулянах» взагалі накрилася. На південь замість мене полетів Полкан. Без проблем.

Кажуть, у Сполучених Штатах усю чорнову роботу проробляють комп’ютери, тому йде на усю справу кругом-бігом півдня. Сподівання, що колись таке і в нас буде, особисто у мене викликало лише посмішку. Бо навіть у нас в Управі всі друкарські машинки на обліку в кадебе стоять, а біля єдиної копіювальної машини - охорона мало не з кулеметом. І це в міліції!

1 ... 12 13 14 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наступна станція - смерть», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наступна станція - смерть"