Читати книгу - "Тут баба ворожила (2006)"

— А я хотів вас дещо спитати. Ви того вечора згадували якусь Володарку…

Віруня здригнулася і скинула пакунок на підлогу. Потім нахилилася і досить довго шаруділа під прилавком.

Вона, вочевидь, була налякана. Авенір озирнувся довкола. Покупців у магазині було небагато, переважно чоловіки, але неподалік від них бовваніла постать високої стрункої жінки з хусткою на голові і в затемнених окулярах. Авенір вирішив скористатися тим, що Вірунька не може заперечити, і продовжив:

— Чи не могли б ви мені розповісти про це докладніше?

Віруня підняла нарешті Пакунок і вилізла з-під прилавка.

— Ви щось спитали? — вдала вона, що не почула його слів.

— Я спитав про Володарку.

— Володарку? Про що це ви?

— Ви у той вечір згадували про це. Це що, містечко? Я знаю містечко Володарка у Київській області. Це воно? Що там відбувається цікавого?

— Я нічого не знаю! Я ні про що таке в житті не чула!

— Хтось вам про це розповідав? Хто? Коли?

Авенір ставив питання швидко, не даючи Віруні часу оговтатися, але дівчина затялася. Вона квапливо мовила:

— Я не розумію, про що це ви, і взагалі, ми не маємо права розмовляти з покупцями на сторонні теми. З вас 820 гривень.

Авенір подав їй гроші. Дівчина швидко вибила чек, тицьнула йому решту і квапливо попрямувала до іншого покупця. Руки в неї тремтіли.

Дейкало повільно рушив до виходу, наче сподіваючись, що вона його зупинить і таки відповість на запитання. Уже вийшовши з магазину, він помітив, що Віруня дала йому зайві 20 гривень.

Він все ще бачив перед собою чарівливе порожнє личко з великими синіми очима. Щось в цих очах промайнуло тривожне…

— Вона налякана, — мовив він сам до себе, — смертельно налякана. Але чим?

Авенір крутнувся на каблуках і рішуче зайшов до магазину, щоб повернути бідоласі решту.

Дитяче доброчинне свято у скверику на Совських ставках закінчилося. Гості розійшлися, а господарі і найближчі друзі, які допомагали Надії Борисівні Мурченко влаштовувати його, завернули до неї додому, щоб трохи підживитися і відпочити. Усі лишилися задоволені: і діти, і дорослі.

Звичайно, Наталя Паняєва трохи прикидалася, коли казала, ніби вона втомилася на благодійній вечірці і дуже рада, що все вже позаду. Насправді, свято вдалося, як ніколи.

Надія Борисівна, літня пані, яка постійно переймалася долею дітей-музикантів, дуже раділа:

— Ми зібрали достатню суму, щоб відправити дітей на конкурс у Відень, — радісно повідомила вона. — Особливо багато грошей дала лотерея.

Наталя була трохи збентежена останньою заявою. Вона вважала, що найбільшу суму дали її книжки.

— Ви, мабуть, хочете мене обманути, — пожартувала вона. — Я ж і червону свічку палила, і кола малювала — намагалася наворожити хороший прибуток від моїх книжок.

Усі засміялися.

— До речі, — мовила Надія Борисівна. — Якщо ви хочете поворожити насправді, то тут недалеко живе Володарка. Вона — справжня ворожка, медіум чи екстрасенс — хто її там розбере, але люди до неї ходять. Точніше, приїздять на дорогих авто.

Авенір нашорошив вуха, а Наталя поблажливо посміхнулася:

— Ви ж знаєте, Надіє Борисівно, я роблю лише те, що можна використати для моїх романів.

— А може, вам колись знадобиться і ворожка як персонаж, — не здавалася Надія Борисівна.

— Коли мені буде потрібний такий персонаж, тоді я і почну цікавитися екстрасенсами та іншими шахраями.

Одна з гостей, русява дівчина, яку так і звали — Руся, заперечила:

— А я думаю, що вони дещо можуть.

Авенір одразу звернув на неї увагу. Це була висока струнка дівчина з правильними рисами обличчя, з важкою хвилею русявого волосся і сірими очима. Авенір помітив, що вона часто і охоче посміхається. Руся влаштовувала ігри для дітей, проводила лотерею і взагалі була правою рукою пані Мурченко. Репортер одразу взяв за мету познайомитися з нею ближче.

— Вони — це хто? — запитав Авенір.

— Господарка будинку Тетяна Володарська, клієнти називають її Володаркою, — замість Русі відповіла Надія Борисівна. — Хіба ви не запримітили її сьогодні? Висока, чорна, як галка, худа. На кожному пальці каблучка. Дуже колоритна.

— Вона екстрасенс, лікує, ворожить, займається хіромантією, окультними науками, — додала Руся. — Коротше, на всі руки майстер. Спіритизм, транси, духи. Подейкують, що навіть чорні меси.

Авенір засміявся:

— Чорного півня ріже? — Руся йому подобалася, тому він намагався бути дотепним.

— І чорного півня ріжуть, і магічні кола малюють, — кивнула головою Руся, і Авеніру здалося, що він їй також симпатичний.

— Але чому ви кажете весь час «вони»?

Йому відповіла Надія Борисівна:

— У неї живе її приятелька і асистентка Оксана Куліда. Вона у них медіум. Ви її, мабуть, теж помітили — повна, білява, вся у блискітках і прикрасах. Страшенно