Читати книгу - "Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди"

Для того щоб збудувати і відремонтувати м’язи тіла, ти повинен щодня їсти білок. Він міститься в яйцях, молоці, рибі, м’ясі, сирі, бобах. Організм розщеплює білок у цих продуктах і будує свій власний білок, майже як конструктор «Лего». Усі ці білки містять елемент під назвою азот, якого потребують м’язи.

Проблема в тому, що треба з’їсти забагато, щоб переконатися, що азоту достатньо, а надлишок азоту трохи отруйний, тому необхідно його позбутися. Тіло робить це, відправляючи його в печінку, де він перетворюється на речовину, яка називається сечовина. Ти п’єш воду, і сечовина змивається до твоїх нирок із потоку крові. Нирки фільтрують усі хімічні речовини, переробляють їх і залишають сечовину, розчинену у воді, тобто сечу.

Птахи не можуть пити багато води, адже вони будуть заважкими, щоб літати. Тому вони позбуваються азоту, виробляючи сечову кислоту замість сечовини. Сечова кислота – це тверда речовина білого кольору, і птахи не мочаться, а лише роблять ка-ка – їхні екскременти частково білого кольору.

Тобі треба какати з двох основних причин. По-перше, потрібно позбавлятися неперетравленої клітковини, яка складається з жорстких рослинних частинок. Треба споживати багато клітковини, і на упаковках є мітки, на яких написано, скільки клітковини містять продукти. Більша частина їжі перетравлюється в тонкій кишці – м’якій трубці завширшки з твій великий палець і завдовжки п’ять-шість метрів. Кишечник стискається, і їжа проштовхується по тонкій кишці. Це відбувається значно легше, якщо у м’якій харчовій масі є жорсткі частинки клітковини. Таким чином, хоча ти й не можеш перетравити клітковину, вона допомагає тобі перетравити іншу їжу.

Окрім того, разом із калом із тебе виходять залишки старих кров’яних клітин. Кров’яні клітини переносять кисень із легень по всьому тілу, і це допомагає мозку і м’язам працювати. Кисень переноситься за допомогою хімічної речовини, яка називається «гемоглобін». Коли термін придатності гемоглобіну закінчується, кров переносить його в печінку, яка збирає частинки, які можна переробити, і ці залишки є частиною твого ка-ка. Коли гемоглобін «зношується», він перетворюється на коричневу речовину, яка називається «білірубін». Це те, що робить ка-ка коричневим.

От чому ти ходиш у туалет.

Люди воюють, тому що мало розмовляють одне з одним. Я брала інтерв’ю в афганських бойовиків, які ненавидять Захід. Захід, звідки я родом. Це та частина світу, де розташовані Велика Британія і Америка.

Афганістан – це країна, де протягом багатьох років тривала війна. Зустрічаючись зі мною, афганці дивуються, бо я зазвичай не просто перша людина з Заходу, яку вони бачать, а перша жінка із Заходу.

Коли ми говоримо про наші сім’ї й наших дітей і про те, що багато людей на Заході думають про них і про війну, ставлення афганців до мене змінюється. Ми розуміємо, що не такі вже й різні і, ймовірно, хочемо того самого. Ми всі хочемо миру.

Війни трапляються, тому що уряди, які ухвалюють рішення від нашого імені, бояться. Це трохи схоже на те, коли ти сам на майданчику (твій друг сьогодні не прийшов до школи), а інша «банда» тебе обзиває. Що тобі хочеться зробити? Б’юся об заклад, іноді ти теж хочеш обзиватися. І коли починається бійка, важко, дуже важко зупинитися першим і визнати, що ти помиляєшся. Так само і з різними країнами.

У тебе завтра фізкультура, а ти не можеш знайти спортивні штани. Ти уже скрізь подивився: у шафі, під ліжком, на підвіконні (тому що штани просмерділи всю спальню). Немає. Ти витягуєш усе з гардеробу, перевіряєш шкільний рюкзак, перевертаєш матрасик, де спить собака (раптом собака вкрав їх?). Штани зникли. Тож що ти робиш? Ти кличеш маму.

– Мамо!

Вона не чує тебе. Ти кличеш знову, вже голосніше:

– МАААМО!

Але вона в кухні, миє посуд і підспівує радіо. Тож ти робиш глибокий вдих, заповнюєш легені повітрям і кричиш що є сили:

– МААААААМООООО!

І спостерігаєш, як вона біжить, трохи налякана, тому що думає, що ти впав зі сходів і зламав ноги. Чого, звісно, не трапилося. Але ти привернув мамину увагу. Ти говорив з нею.

Усі тварини спілкуються між собою. Примати, типу мавп і горил, використовують методи комунікації, схожі на наші. Крім різноманітних звуків вони застосовують міміку й жести. А жуки-сонечка тримають хижаків на відстані за допомогою кольору. Їхні червоно-чорні крила діють як застережливий знак, що ніби промовляє: «Тримайся подалі, я небезпечний».

Дельфіни цокають і пищать, а також плескають на поверхні моря хвостами або вистрибують із води і вдаряються животом об воду, пірнаючи. Коли дельфін б’ється животом по воді, це те саме, що ти говориш друзям у соціальних мережах, як ти щойно почув нову пісню улюбленої музичної групи і вона чудова. Хоча, звісно, дельфінів більше цікавить риба, ніж музична група. А леви? Вони хрюкають, стогнуть, гарчать, шиплять, нявчать, фиркають, пихкають, і, звичайно ж, вони РИЧАТЬ!

У дикій природі більшість левів живуть в Африці, як правило, на великих відкритих трав’янистих територіях, відомих як савани. Леви живуть у групах, які називаються «прайди» і зазвичай складаються з одного або двох самців і чотирьох або п’яти самок. Кожен