Читати книгу - "Гарун і море оповідок"

 — Але ж, але ж, але ж усе через швидкість, — пояснював Алеж-Одуд. — Швидкість — це Необхідність Якости! У всіх екстрених випадках — під час пожежі, автокатастрофи, кораблетрощі — що найпотрібніше? Авжеж. Швидкість пожежних авто, карет швидкої допомоги, рятувальних кораблів. А за що ми хвалимо Яйцеголових? Хіба не за Швидкість Думки? В усіх видах спорту Швидкість (ніг, рук, ока) — це суть усього! А якщо людям до снаги щось робити швидко, то для цього вони створюють машини. Швидкість, надшвидкість! Якщо б не швидкість світла, то всесвіт був би темний і холодний. Однак якщо швидкість сприяє виявленню речей, то так само швидкість може їх і приховувати. Місяць Кагані рухається настільки швидко, що його не можна виявити за допомогою земних інструментів; також його орбіта змінюється на один градус з кожним обертом, тому через триста шістдесят обертів він пролітає над кожною точкою Землі. А мінливість поведінки сприяє ухилянню від виявлення. Однак існують серйозні причини мінливости орбіти: Оповідна Вода повинна доставлятися по всій планеті в однаковій кількості. Ву-ум? Варум? Це досягається лишень на високих швидкостях. Думаю, ти оцінив переваги машин.

 — Виходить, Місяць Кагані рухається за законами механіки? — поцікавився Гарун, однак Алеж переключив свою увагу на практичні питання.

 — Наближаємося до Місяця, — промовив птах, не роззявляючи дзьоба. — Синхронізація відносної швидкости. Готуємося до посадки. Точки дотику досягнемо за тридцять секунд, двадцять дев'ять, двадцять вісім…

Назустріч їм летів іскристий і, як здавалося, безкінечний водяний простір. Появилася поверхня Кагані; куди не кинеш оком, усюди була вода. Але що то була за вода! Вона переливалася геть усіма барвами, барвами діамантової буйности, барвами, яких Гарун уявити собі не міг. До того ж, це мусив бути теплий океан, тому що над водою Гарун бачив пару, яка виблискувала в сонячному промінні. Гарун затамував подих.

 — Океан Оповідних Потоків, — промовив Якщоб-Джин Води, а його блакитні бакенбарди аж сяяли від гордости. — Хіба не вартувало все це такої далекої й такої швидкої подорожі?

 — Три, — промовив Алеж-Одуд, не роззявляючи дзьоба. — Два, один, нуль.

Вода, вода, всюди вода; жодного натяку на сушу…

 — Це обман, — вирвалося в Гаруна. — Тут нема Ґуп-Сіті, якщо тільки я не помиляюся. А якщо нема Ґуп-Сіті, то нема Будинку ПНСП, нема Моржа, а значить, не треба було сюди летіти.

 — Не жени коней, хлопче, — сказав Джин Води.

 — Вгамуйся, охолонь, не парся. Всьому є пояснення, і ти їх зараз одержиш, якщо тільки захочеш.

 — Це ж бо Середина Порожнечі, — не вгавав Гарун. — Що мені тут робити?

 — Якщо бути точним, то це Крайня Північ Кагані, — пояснив Джин Води. — А ми тут для того, аби скоротити шлях й обійти деякі бюрократичні процедури, спробуємо оминути паперову тяганину. Мушу зізнатися, що це також засіб вирішення наших проблем, пов'язаних з необхідністю повідомити власті Ґуп-Сіті про мою помилку, себто про втрату Рознімного Інструмента, а відтак і про шантаж з боку одного Злодійчука. Отже, ми прибули сюди, щоб набрати Води Бажань.

 — Шукай яскравіші ділянки Океану, — додав Алеж-Одуд. — Це — Вода Бажань; скористайся нею як слід, і твої бажання збудуться.

 — Не буде потрібно нікого з Ґуп-Сіті, — продовжував Якщоб. — Твоє Бажання збувається, ти віддаєш Рознімний Інструмент і повертаєшся у люлю, а казочці кінець. Згода?

 — Ну гаразд, — погодився Гарун з дещицею сумніву, і варто зауважити, жалю, бо дуже сподівався побачити Ґуп-Сіті й дізнатися більше про загадковий Процес, Надто Складний для Пояснення.

 — Супер, — вигукнув Якщоб з полегшенням. — Так тримати, молодчина, правильно вирішив. А тепер швиденько! До Води Бажань!

Алеж обережно підплив до осяйної ділянки, на яку нетерпляче показував Якщоб, і зупинився. Вода випромінювала настільки сліпуче світло, що Гарунові довелося відвести погляд. Тим часом Якщоб-Джин Води дістав з розшитої золотом жилетки маленьку гранчасту кришталеву пляшечку з маленькою золотою кришечкою. Швидко відкрутив кришку, зачерпнув пляшечкою осяйної води (яка світилася золотом) і, закрутивши кришечку, віддав пляшечку Гарунові.

 — На старт, увага, марш! — вигукнув він. — Ось що ти маєш зробити.

Таємниця Води Бажань полягала в тому, що чим сильніше бажаєш, тим краще вона діє.

 — Усе залежить від тебе, — сказав Якщоб. — Будь розумником, зроби все як слід, постався до цього серйозно, і тоді Вода Бажань поставиться до тебе також серйозно. А тоді — бінґо! Твоє найзаповітніше бажання збудеться.

Гарун сидів верхи на Алежі-Одуді й розглядав пляшечку в руці. Досить одного ковтка, і він поверне татові втрачений Дар Базікати!

 — Ось так! — вигукнув він відважно і, відкрутивши кришку, зробив величенький ковток.

Його оповило золоте марево, воно наповнило усе його єство; все, геть усе довкруж завмерло, неначе весь космос чекав на його накази. Він почав збиратися з думками…

Проте не міг. Якщо зосереджувався на втраченому батьком умінні розповідати казки і його відмові від Оповідної Води, то виринав образ мами, й тоді він починав бажати її повернення й хотів, щоб усе було так, як було раніше… А тоді знову повертався образ тата, який просив: зроби це, хлопче, для мене, зроби цю дрібницю. Відтак знову бачив маму і вже не знав, що й думати, що побажати, аж поки не почувся різкий звук, ніби лопнула тисяча