read-books.club » Сучасна проза » Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці 📚 - Українською

Читати книгу - "Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці"

177
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці" автора Люба Клименко. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 12 13 14 ... 29
Перейти на сторінку:
і дуже «здали».

В кімнату БАБШУРИ в’їхав (за якимось дивним обміном) РОМА.

РОМА — це єдиний син ДОРАРОНОВНИ і ДЯДЬ-ОСІ, який, за офіційною версією ЦИФЕРБЛАТІВ, працював артдиректором ВІА «Пісняри», потім коком на круїзах, потім директором «Єлисейського» гастроному в Москві, потім начальником геолого-розвідувальної експедиції в Якутії на алмазних шахтах і, нарешті, кореспондентом ТАРС у Камбоджі. Час від часу ДОАБРАМОВНА і ДЯДЬ-ОСЯ отримували короткі листівки з повідомленням про його нове «призначення», і це ставало офіційним доказом того, що в їхнього Ромочки «всьо харашо». Але багатолітні спостереження за поведінкою ЦИФЕРБЛАТІВ і підслуховування уривків їхніх розмов наводили на думку, що насправді їхній Ромочка — це Остап Бендер, якого в будь-яку хвилину можуть «замести» органи.

Об’явився РОМА у Києві, в нашій комуналці, упавши як сніг на голову. Очевидно, він накоїв щось дуже серйозне, оскільки майже три місяці практично безвилазно відсиджувався в кімнаті ДОРАРОНОВНИ і ДЯДЬ-ОСІ, а у вересні таки виліз на світ божий і в один момент переконав БАБШУР та її сина, чия кімната була поруч із ЦИФЕРБЛАТАМИ, що їхній родині треба об’єднатися.

Це і стало першим відчутним больовим моментом в історії нашого спільножиття, талісманом і берегинею якого була БАБШУР. Вона мала ще багато чеснот і почесних посад: зокрема, була вона також ІНЬ квартирного гумору (ЯНЬ — це ДОРАРОНОВНА), творцем апетитних кухонних запахів, санепідемстанцією і головою педради.

Оселилася вона в нашій квартирі після «ущільнення» ІРЕНИНИХ прабабусі й прадідуся чи не першою, усе життя пропрацювала у Дмитрівській бані банщицею, тому пригоршнями розсипала усілякі пікантні розповіді про своїх клієнтів і клієнток.

Вона вибралася — і без неї стало порожньо. Ми не розуміли, чому таке, в принципі, дуже привабливе явище, як буржуазна революція, відбувається без БАБШУР. А потім зрозуміли, що вона була по суті уособленням старого радянського побуту і, здається, навіть не уявляла, як можна жити НЕ в комунальній квартирі. Хто зна’, як би на неї вплинули приватновласницькі ідеї РОМИ…

РОМА здійснив у житті нашого комунального мікросвіту справжню революцію. Він вніс у наше совкове існування шарм дрібної буржуазності.

Якщо ІРЕНА й ІГАРЬОША символізували молоді паростки дрібнобуржуазності (приблизно як різночинці в російській революції), то РОМА (як Володимир Ілліч Ленін) здійснив справжній переворот.

«Вийшовши з підпілля», а точніше — з «відсидки» в кімнатці батьків, цей розбитний молодий чоловік продемонстрував усім тим, хто населяв наш комунальний рай (тобто нам), що вони живуть НЕПРАВИЛЬНО, нудно і «без огонька»; він відкрив секрети безмежної привабливості приватної власності та безкінечні можливості зв’язків. Його головним талантом було вміння зводити між собою людей, які потребували один одного. І навіть коли це не приносило йому жодної вигоди, він не міг собі відмовити у задоволенні знайти потрібну людину для іншої хорошої людини. Словом, був нашим HR-диспетчером.

Наприклад, ДЯДЬ-ОСЯ і СЬОЖА. Здавалося б, ну що може бути між ними спільного? Практично нічого. Вони роками мешкали в одній комунальній квартирі, обмінюючись сухим «здрасьтє і до побачення». І лише HR-диспетчер РОМА відкрив їм очі, показавши, що насправді вони не можуть жити один без одного.

Дякуючи РОМІ, був створений потужний, досить прибутковий тандем.

Як я згадував раніше, ДЯДЬ-ОСЯ працював у бюро ритуальних послуг «Спи спокойно, товарищ», а СЬОЖА — у фотоательє «Черемшина». РОМА вніс у нудне життя обох оживляж: запропонував фотографувати похорони. Спочатку ніхто не вірив, що хтось може погодитись фіксувати на фотоплівку себе в жалобі й мерця в труні, та ще й зберігати ці фото в сімейному альбомі. Однак піар-агентство «ЦИФЕРБЛАТ» розробило концепцію, яку в потрібний момент (коли безутішні родичі покійника були на межі непритомності) впарювали.

Концепція полягала в тому, що життя людини, як і все в цьому світі, має свій початок, кульмінацію і кінець. А коли було винайдене мистецтво фотографування, люди чомусь стали фіксувати лише початок і кульмінацію життя, ігноруючи кінець, який є не менш важливим, а може, навіть важливішим моментом в історії особистості. «Крім того, — від себе додавав ДЯДЬ-ОСЯ, неначе виймаючи козир із рукава, — завдяки фото ви матимете можливість побачити те, що пройшло крізь вашу увагу, коли ви побивалися на похороні близької людини, наприклад, справжню суть людей, які вас оточують. Ви на власні очі побачите, хто дійсно сумував, а хто прийшов поїсти на поминках. А фотограф зафіксує все». Спрацьовувало.

Якщо навіть хтось і сумнівався, чи варто робити фото на похоронах, то авторитетне ДЯДЬ-ОСИНЕ «Так роблять усі» доконувало їх у момент, коли ще не встигали оговтатися. А якщо згодом люди й передумували, було вже пізно: гроші проплачені, а фотографії (досить макабричні, варто визнати) зберігалися в бюро ритуальних послуг. Тож найбільше, що могли втратити ДЯДЬ-ОСЯ і СЬОЖА, — це 300 кв. см площі для конвертика на поличці.

Я досі дивуюся, як РОМІ вдавалося виявляти свої дрібнобуржуазні нахили в епоху брежнєвського застою. Це був час дефіциту, коли все не куплялося, а діставалося, і РОМА був просто богом-здобувачем, хоча позаочі його називали спекулянтом і фарцовщиком. Ніхто не знав, де він працював, та й чи взагалі працював, зате на власні очі бачили, як до нього в квартиру якісь дивні особи вносили і виносили ящики з помаранчами, мандаринами і навіть бананами, доставляли в плетених авоськах палки дефіцитної сирокопченої і сиров’яленої ковбаси, рулони тканини, дуже подібної до джинсової, з якої СЬОЖА шив джинси, а РОМА з БАЛБЄСОМ виварювали їх на кухні і робили «варьонки». За незручності він пообіцяв «забабахати» для всієї комунальної квартири ульотний «Новий рік з крабами».

РОМА був настільки підприємливим, що ніхто навіть не звернув уваги, коли він став регулярно кудись відвозити і привозити ІРЕНУ. Ще якийсь ґешефт, — припускали всі. Однак через кілька місяців у Ірени з’явився м’ячик замість живота, який помічали всі, крім ІГАРЬОШІ.

ДОРАРОНОВНА, по-діловому обговорюючи цей м’ячик із ДЯДЬ-ОСЕЮ, сказала, що вона від першої хвилини, як тільки РОМА ввійшов у їхню квартиру, це передбачала. Річ у тім, що їхній синок ввалився тоді в своїй загранишній дублянці зі снігом

1 ... 12 13 14 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці"