read-books.club » Пригодницькі книги » Не гальмуй! 📚 - Українською

Читати книгу - "Не гальмуй!"

198
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не гальмуй!" автора Анатолій Птіцин. Жанр книги: Пригодницькі книги / Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 12 13 14 ... 40
Перейти на сторінку:

— Чумачки зарадять, — мовив старший доо і поплескав гнома Гролика по руці.

Навіть у Китаї знали, хто такі українські гноми-чумачки і що вони — наймудріший дорожній народ у світі.

— А де вони? — ляпнув чоловічок-нігтик і заозирався. — Чому вони не з нами? Таке гальмо…

Всі знизали плечима й відвели очі.

— А де ми їх знайдемо? Де шукати чумачків? — підхопили банники.

Щоб не повторювати, знайте, що всі іноземні гноми про це питали.

А місцеві дорожні гноми — манівці, путівці, простеці, дорожній гном Гролик — усі знали, що чумачки мешкали за Границею. Недалеко від Києва. Мешкали у власному маєточку під назвою Бодайка. Чумачки хоча й були щирими дорожніми гномами, але мали власну думку про те, як і на чому слід пересуватися дорогами. Якщо сучасні дорожні гноми могли подорожувати будь-чим: хоч велосипедом, хоч скейтом, хоч танком, то чумачки воліли мандрувати дорогами тільки на воликах. Волики, на яких чумачки колись мандрували світом, перестали топтати українські шляхи, то й чумачки покинули свої мандри та осіли в невеликих маєточках на кшталт Бодайки. На власних невеличких хуторах неподалік доріг.

— Зрозумів? — спитав путівець Шаня чоловічка-нігтика.

Той ніготь гризти узявся. І спідлоба глянув.

— Сам знаю, — буркнув він. Може, й справді знав, та забув.

Еге ж, чумачки перестали виходити на дорогу, але мудрість та доброту не розгубили. Їхню мудрість визнавали всі.

— Б’ємося об заклад, — заголосила Сежелен, — я перша добіжу до Браниці, до чумачків.

— Що? — закричали гноми доо.

— Що?! — підтримали їх шляховички.

— Що?! — вступили до загального хору банники.

На даху створилася гномоверть, у котрій змішалися місцеві й приїжджі. Усі враз перестали цікавитися гномом Гроликом, ніби не він був головною особою події, що відбувалася. Усі враз перестали цікавитися гномом Гроликом і зацікавилися машинами, які прямували в напрямку Бранниці. Атож, гноми легко вловлювали напрям, і їм було байдуже, чим саме їхати — аби у потрібний бік.

Першими щезли манівці. Банники, а за ними інші осідлали попутки. Дорожнього гнома Гролика підхопили під руки чоловічок-нігтик на прізвисько Пень і роуді Леф. Підхопили й стрибнули на новенький «Рено». Страх як їм кортіло щонайшвидше добратися до чумачків, дізнатися, що написано в грамотці.

Гролик дригав ногами. Йому було лоскітно.

За ними спланирувала допитлива восьминіжка. Вона воліла триматися ближче до Гролика.

Шляховичок Добринька без упину теревенив і все далі від’їжджав поїздом від гнома Гролика. Так і умчав би, якби не Чарівна Ши. Як і всяка кралечка, вона трішечки була відьмою і трішечки вміла літати, якщо було конче потрібно. Вона вхопила Добриньку й шугонула вслід за восьминіжкою на «Рено».

Невдоволеним довелось потіснитися, оскільки гном Гролик їм страшенно зрадів.

Дах вагона спорожнів.

Та ні, там ще топтався Ілько — хлопчик-мізинчик. Втім, його дорожні гноми вважали нездарою.

Агов! Ви слухаєте?

Між іншим, саме хлопчик-мізинчик першим згадав про чумачків. Не хвилюйтеся, він теж поїхав. Він помилувався панорамою, посвистів, понасолоджувався краєвидами, а потім акуратно спланирував на рейсовий автобус, котрий їхав — куди ви думаєте? — саме в Браницю. Просто в Браницю, а не приблизно в тому напрямку.

Гномів у тому автобусі було ніби виметено. Ілько влаштувався чудово. Він забрався на кермо, вмостився спереду від водія, звісив ноги й споглядав дорогу, яка бігла йому назустріч.

Розділ 13
Розквітала чага…

А гноми мчали у бік Браниці. Як я вже говорив, вони попадали з вагона приблизно у вісім машин. Чому я кажу приблизно? Як завжди, одразу сталося кілька накладок. Одна машина з’їхала на узбіччя, в іншій було спекотно… У п’ятій по головах ходили діти, а в сьомій було надто вогко. Я ж казав, приблизно вісім машин їхали в тому напрямку. В потрібному нібито напрямку.

Звідки я знаю? Це не я, це гноми, їхній навігатор.

Машини з гномами, модні, дорогі, мчали в бік Браниці, а позаду неквапно провалювався на вибоїнах повільний зашморганий рейсовий автобус із хлопчиком-мізинчиком на кермі. Ілько посвистував і лузав трав’яні горішки. А ще хлопчик-мізинчик тримав травинку-сопілочку й бібікав своїм товаришам-гномам, які мчали попереду.

А далі? Далі знаєте, що вийшло?

Вийшло ось що: чоловічок-нігтик Пень і роуді Леф, які з нетерплячки підхопили Гролика й плюхнулись у першу-ліпшу машину, звісно, до Браниці не доїхали. Перші-ліпші машини у Браницю не їдуть. Вони їздять куди завгодно, тільки не в Браницю. Спробуйте-но зупиніть перший-ліпший автомобіль, і самі переконаєтеся. Через те роуді й чоловічок-нігтик першими зійшли з дистанції…

Та на узбіччі вони не засиділися. Майже відразу їх нагнав автомобіль, у якому їхали польські гноми й Ґансі. А далі?

1 ... 12 13 14 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не гальмуй!», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не гальмуй!"