Читати книгу - "Мільйон на рулетці"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Спа…
— На здоров’я, — сказав Мишко і обхопив кермо обома руками.
Сашко відразу перестав плакати, пролепетав щось на зразок подяки і чкурнув з машини.
Я закурив.
6Ми мовчали хвилин п’ять, потім Мишко сказав:
— Тепер у мене тільки машина.
— Не сумуй, — мовив я, — у мене взагалі нічого не залишилося.
— Класно, — хмикнув Мишко. — Куди поїдемо?
Я понишпорив у кишенях, знайшов трохи грошей і запропонував:
— Може, вип’ємо?
— Де? — запитав Мишко.
— У готелі, — мовив я, — він же в нас, як-не-як, оплачений до завтрашнього ранку.
І ми поїхали в готель.
Розділ 7«У готелі»
1
Мій номер пограбували. Речі валялися на підлозі, валізи були порізані. Охоронці «Золотого Дракона» попрацювали на славу.
Ми сіли посеред купи лахміття, виклали пляшки.
Мишко наповнив склянки, почекав, поки я візьму одну з них, відтак сказав:
— Почнемо.
І ми почали.
2Усе сталося блискавично. Ти був мільйонером… Якщо порахувати ціну квартири, що я втратив, машину, гроші і те, що було в квартирі… То можна визнати мене мільйонером.
Словом, ще вчора зранку я міг вдоволено потягнутися, розправити плечі і подумати:
«Кину все, куплю п’ять під’їздів квартир, здам їх і житиму з ренти».
«Перекажу гроші в яку-небудь Швейцарію, одержуватиму дев’ять відсотків на рік і житиму, витрачаючи щомісяця…»
«Наб’ю багажник грошима і поїду…»
Бах!
І в мене нічого немає. Тільки склянки на столі серед висипаних з несесера зубних щіток і пом’ятих краваток.
Ось біла склянка.
У ній джин.
А в цій, кольору соснової кори, — коньяк.
— Вип’ємо?
— Давай.
Я взяв цілий лимон, не ріжучи, надкусив і побачив, що напій у склянці став кольору крейди з блакитним відтінком.
— Що за гидота?
Мишко повернувши пляшку етикеткою до себе і сказав:
— Тридцять дев’ять градусів. По-моєму, нормально…
— Наливай ще.
З— Сволота, — мовив Мишко.
— Сволота, — погодився я.
А мені ж щастило так довго. Кілька років поспіль.
Хоча траплялося всяке. Мене намагались убити, у мене стріляли разів вісімнадцять, разів двадцять п’ять мені доводилося отримувати виграш виключно за допомогою Кості та Мишка. Я змушений був бігати по дахах, битися, кілька разів стріляв сам. Але жодного разу я не опинявся в замінованому автомобілі, жодного разу друзі-кілери не чатували на мене, і переважно я вигравав, лише одного разу не одержав виграшу, та й то тому, що в касі казино не виявилося достатньої суми грошей. Мишко з Костем самі перевірили її вміст, щоправда, для цього вони змусили касирів лягти на підлогу і розтрощили всі кнопки зв’язку з міліцією.
Нам таланило. А тепер:
— Бах.
— Що? — запитав Мишко.
— Бах, — повторив я. — Ми мали все — бах — і нема нічого.
Він погодився.
І знову налив.
4Колись давно, багато років тому, він стояв перед столом з рулеткою, широко розставивши ноги і потираючи долоні своїх величезних рук, а круп’є згрібав зі столу останні з програних ним фішок.
Я сидів за п’ять метрів від нього, морщився від диму власної сигарети, дивився на Мишка і потішався з нього. З усього було видно, що здоровань Мишко, бандит, який щойно вийшов з тюрми, не розумів, як круп’є вдалося його обдурити. Це злило хлопця. Злило настільки, що він засунув руку за борт куртки, щоб витягти пістолет. Ще кілька секунд — і казино довелося б наймати нового круп’є.
— Зачекай, — я зупинив офіціанта, який проходив повз мене. — Склянку горілки, — сказав я, — тільки хутчій, — і кинув на тацю кілька фішок.
На них було стільки нулів, що офіціант метнувся стрілою. Отож, коли Мишко почав натискати курок, перед його грудьми опинилася чарка горілки:
— Вам просили передати.
Мишко отетерів, обвів очима зал і побачив мене. Я дивився на нього і усміхався.
Він відсторонив офіціанта, підійшов до мене:
— Чим зобов’язаний? — поцікавився він.
— Програв? — запитав я. — Випий, це тебе заспокоїть.
— А ти що за один? — спитав Мишко.
Я був уже напідпитку, тому замість відповіді поставив наступне запитання:
— І багато програв?
— Двадцять шість тисяч, — він навмисно наголосив на останньому слові, ніби я не знав, на які суми грають у цьому казино.
— За тим столом?
Я засунув свої фішки в кишені і рушив до столу, за яким у нього відібрали двадцять шість тисяч.
Офіціант терпляче тримав тацю, я взяв келих, зробив ковток і кинув на стіл півсотні:
— На «червоне».
Круп’є зробив за мене ставку, кулька зупинилася на «чорному», і я програв.
— Облиш, — сказав Мишко.
Але я повторив удруге:
— «Червоне».
А коли круп’є сказав:
— «Ставок
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мільйон на рулетці», після закриття браузера.