Читати книгу - "ТАРС уповноважений заявити…"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— У «Хілтоні»? — трохи помовчавши, перепитав Глебб. — Що ж, спасибі, Стау. Післязавтра я подзвоню тобі.
… Опинившись у кондиціонованому вестибюлі «Хілтона», Славін відчув, як він спітнів, — сорочка була мокра, обличчя після пляжних прогулянок пашіло вогнем, навіть крем не допоміг.
Він підійшов до портьє, попросив ключ од свого номера, купив усі газети і попрямував до ліфта. Але його хтось гукнув. Він обернувся: коло бару стояв огрядний, неохайно одягнений чоловік, а поруч з ним усмішливий — сама приязнь, худорлявий, сивоволосий, напрочуд вродливий Джон Глебб.
— Хелло, Іване! — знову покликав чоловік, хлюпнувши пивом на сорочку кольору хакі. — Невже ви не впізнали мене, старина?!
Константинов
«Цілком секретно.
Генерал-майорові Константинову К. I.
У відповідь на ваш запит повідомляємо, що вчора з 21.00 до 21.30, саме тоді, коли йшла радіопередача центру ЦРУ з Афін на СРСР, серед осіб, які цікавлять вас, тільки Вінтер О. В. була вдома, отже, могла — є таке припущення — приймати зашифровану передачу.
Майор Суханов».
«Цілком секретно.
Генерал-майорові Константинову К. І.
У відповідь на ваш запит повідомляємо, що передачі афінського розвідцентру ЦРУ можна приймати лише на дуже потужних радіоприймачах типу «Філіпс», «Панасонік», «Соні». Але в кожному окремому випадку точну відповідь можна дати лише після ознайомлення з апаратом чи з його схемою та докладним описом.
Капітан Шарипов».
«Цілком секретпо.
Генерал-майорові Константинову К. І.
За даними, які ми дістали після опитування знайомих Вінтер і Шаргіна, встановлено, що в них дома є дуже потужні приймачі типу «Панасонік де люкс», випуску 1976 року.
Капітан Гречаєв».
… Надвечір підрозділ Коновалова, який вивчав тих розвідників ЦРУ, котрих виявила контррозвідка, встановив, що минулої ночі другий секретар посольства Лунс виїхав з будинку на Ленінському проспекті й, збивши зі сліду чекістів, що мчали за ним, одірвався від спостереження о 23.40, звернувши з Можайського шосе у Парк Перемоги.
— В парку Лунс поїхав по вузенькому шосе, — доповідав Коновалов, — спинився на кілька секунд, вийшов з машини, вдарив ногою по балону, закурив і поїхав. У контакт ні з ким не вступав. Звідти, з Парку Перемоги, на дуже великій швидкості помчав у посольство, пробув там до третьої години ранку, повернувся додому — знову ж таки через Парк Перемоги, тільки вже не гальмував і не зупинявся. Але цього разу з парку вийшов чоловік, що сидів під дощем на лавочці, — саме там, до. проїжджав Лунс. Автобуси й тролейбуси вже не ходили, тому чоловік цей подався додому пішки. Живе він на вулиці 1812 року, Шебеко Роман Григорович, генерал-лейтенант у відставці…
«Центр.
Чи є дані про емігранта, приблизно п'ятдесяти років, безпалий (немає двох пальців на лівій руці), блондин, гадаю, що він довго жив у Німеччині. Можливо, за національністю безпалий українець. Прошу перевірити всі контакти Хрєнова в тих місцях, де він жив раніше, чи не було там безпалого. Чи є змога з'ясувати через адміністрацію «Хілтона» прізвища всіх росіян, які працюють в їхній системі на Африканському континенті?
Славін».
«Славіну.
Серед контактів Хрєнова в Кілі безпалого встановити не вдалося. Він дружив із запроданцем Портновим Михайлом Ісайовичем, інженером, якого відрядили в Кіль, щоб закупити устаткування. Портнов повісився, залишивши записку, в якій проклинав тих, хто умовив його зостатись. Саме після цього епізоду Хрєнов, травмований загибеллю друга, виїхав до Африки. По можливості з'ясуємо прізвища осіб російського походження, що працюють у системі «Хілтона». При наступній зустрічі з Хрєновим будьте дуже обережні.
Центр».
… Начальник управління генерал Федоров, вислухавши Константинова, сказав:
— Початок операції у мене завжди асоціюється з ремонтом у квартирі. Все було тихо й спокійно, лише подекуди з'явилися тріщини, треба тільки трохи підфарбувати — та й годі, а як навезуть будівельники матеріалу, як застелять газетами підлогу, як заходяться все трощити й ламати, отоді вже починаєш думати, прощавай спокій…
— Це ще добре, що вони у вас застилали підлогу газетами, — озвався Константинов. — Зразково-показові, мабуть, були майстри. В мене вони по паркету ходили мало не в буцах на шипах.
— Це зрозуміло, — відповів Федоров. — Втрата професіоналізму. Я це пояснюю тим, що війну вистраждали наші жіночки — біля верстатів вони ж стояли, бідолашні, і хлопчики років по тринадцять…
— Ми спали між верстатами, — всміхнувся Константинов, — додому сили не було дійти, та й бомбили дуже, то ми гамаки вішали і в них відпочивали. Гуде, бувало, машина, але це байдуже, звикли, навіть заспокоює — тоді тиша тривожною була…
— Це ви правду сказали, — замислено мовив Петро Георгійович. — Тиша була тривожною… Двадцять мільйонів людей вибили, а з ними і високий професіоналізм убили. А що таке професіоналізм? Це — старанність насамперед, висока, дбайлива старанність. Отож, коли глибоко вдуматися в суть проблеми, то ті самі шипи на буцах, якими гупають по паркету, — зрозумілі, і, на жаль, їх можна пояснити; трагічно, але пояснити можна. Чаю хочете? А може, кави?
— Кави.
— Серце не підірвете?
— Мені здається, що будь-яка, навіть невеличка надзвичайна подія у нас з погляду стресового навантаження куди небезпечніша, ніж тонна кави, Петре Георгійовичу.
— Теж правильно, — погодився Федоров, — але така позиція демобілізує. Ви так не вважаєте?
— Але завжди стояти під рушницею — це також стрес; демобілізація — це розслаблення.
— Вам би в схоласти, ну й хитрий же ви, од Славіна не відстаєте.
— Хитрішого за Славіна немає на світі, — впевнено сказав Константинов.
… Коли секретар приніс дві чашки кави й бублички, Петро Георгійович узяв великий аркуш і заходився швидко креслити точну схему.
— Вам видно? — спитав він.
— Видно.
— Тоді коригуйте, якщо я помилюсь.
— Не помилитесь.
— Гаразд, гаразд, тільки не дуже хваліть мене. Отже, в полі вашого інтересу, особливо після телеграми Славіна, опинився Парамонов, так?
— Так.
— Спостереження за ним додало ще Ольгу Вінтер. А вона, виявляється, дружина Зотова. Так?
— Саме так.
— Я, до речі, послав запит Славіну, як він ставиться до того, щоб відкликати Зотова з Луїсбургу. Мовчить. Гадаю, поки що в нього немає підстав наполягати на цьому. Нас не зрозуміють, якщо ми звернемося з такою пропозицією. Де ж факти?
— Дружба Зотова з Глеббом?
— То й що? З Глеббом і посол під руку на прийомах походжає. Ми не можемо пред'явити йому обвинувачення, що він співробітник ЦРУ, це тільки припущення, він же комерсант, до нас дружньо ставиться… Поїхали далі. Які тут можливі комбінації? Коли затримали в поліції Парамонова, то завербували на чомусь. Але на чому? Славін версію до кінця не довів,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ТАРС уповноважений заявити…», після закриття браузера.