Читати книгу - "П'ята Саллі"

— Це не зовсім так, Деррі.

— Звідки ви знаєте? Ви казали Саллі, що ще ніколи не мали з таким справи.

— Правильно. Не мав.

– Інші лікарі, здається, теж не досягають особливих успіхів, — сказала я йому. — Нола читала про «Сивілу» та «Три обличчя Єви», і там лікарі просто позбулися всіх інших особистостей. Принаймні вони так думали. Але потім вона прочитала статтю про те, що вбивство інших особистостей не працює, бо потім з’являються інші.

— Саме тому я й не збираюся ізолювати чи ліквідувати будь-кого з вас. Ви були однією особистістю до поділу. Тепер я хочу зібрати вас докупи, об’єднати назад в одну.

– І вся королівська кіннота, і вся королівська рать не могли цього зробити[30].

Роджер звів брови, тож я зрозуміла, що образила його. Я вибачилась і сказала, що зроблю все, що мені під силу, щоб допомогти.

— У ваших же інтересах співпрацювати з Саллі, — сказав він, постукуючи по столу своїм вказівним пальцем. — Допоможіть їй зберегти роботу. Перш за все це ж ви дістали ту посаду, правда?

Я кивнула.

— Тоді допоможіть їй утриматися — заробляти на життя, тримати все під контролем, так вона буде чимось зайнята.

— То ви можете знищити мене?

— Такого не буде.

— Насправді, то їй варто зникнути.

— Що ви маєте на увазі?

— Ну, — сказала я, — вона нічого не знає про всіх нас чи взагалі що саме відбувається, а я все це знаю. Я знаю, про що думають інші та що вони відчувають. То, виходить, я повинна бути справжньою людиною, хіба ні?

— Це не зовсім так відбувається, Деррі. Розумієте, як вважають багато психіатрів, що працюють у цій сфері, більшість пацієнтів з множинною особистістю розробляють одну персону, яка знає всіх інших, — як ви. Вона діє в так званій спільній свідомості. Вони називають цю особистість «слідопитом». Взагалі, вважається, що психіатр повинен якнайшвидше зв’язатися зі слідопитом, щоб дізнатися про інших та залучити до співпраці. Але слідопит — не справжня особа.

Мене мов у холодну воду опустили. Я сподівалася, той факт, що я могла перебувати в свідомостях інших, доводив, ніби я — реальна особа, а Саллі тільки так думала, що то вона.

— Слідопит кажете, так? Деррі-слідопитка. Що ж, як на мене, звучить серйозно. Добре, я співпрацюватиму, але не задарма. Ми з вами домовимося.

Він здивувався:

— В якому сенсі?

— Ви змусите її змінити стиль життя, скажете, щоб облишила свою старомодну фризуру[31] і купила якийсь нормальний одяг та допомагала мені з дієтою, їла менше солодкого, тоді я з вами співпрацюватиму. Я принаймні повинна мати змогу насолоджуватися своїм життям, поки слідкую тут за всіма.

— Я поговорю про це з Саллі. — Те, як Роджер закрутився на кріслі та глянув на мене, дало зрозуміти, зараз він скаже мені повернутися в темряву. Так я й зробила.

Коли він повернув Саллі, то порадив їй те, що я сказала. Потім пояснив, що коли в майбутньому йому доведеться загіпнотизувати її, то скаже «Він знає, що в темряві», і вона вийде назовні. Ті інші дві фрази, які він казав раніше, — «Виходь на світло» та «Повертайся в темряву» — слугуватимуть для переходу від однієї особистості до іншої.

— Але реагуватимете ви на ці слова лише тоді, коли я їх промовлятиму. Якщо будь-хто інший скаже ці слова, ви не відреагуєте на них. Ви мене розумієте, Саллі?

Вона кивнула. Роджер сказав їй, що коли дорахує до п’яти, вона прокинеться та відчуватиме себе сповненою сил і пам’ятатиме весь сеанс, частину його чи зовсім нічого не пам’ятатиме.

Вона ні чорта не запам’ятала.

* * *

Вихідні були суцільним занудством. Я все чекала якогось знаку, що Саллі почне змінюватися, як і пообіцяв Роджер, в обмін на мою допомогу. Але вона бродила настільки налякана і знервована, що я вже й полишила сподіватися. А тоді десь через тиждень Еліот перестрів її після зміни та запросив на побачення. Саме так. Не Беллу, не мене. Він запросив Саллі на побачення. Звісно, він помилився, й вона вже збиралася відмовити, як раптом щось клацнуло в її голові, що стосувалося слів Роджера, і вона, зашарівшись, погодилася.

— У середу матимеш вихідний, — сказав він. — Зустрінемось, вип’ємо в «Леві та короні», а потім підемо кудись весело провести час.

У середу Саллі блукала квартирою, ніби в якомусь маренні, не в змозі заспокоїтись. На деякий час вона забула про побачення й почала мити вікна. Підвела погляд до яскравого сонячного світла, що відбивалося від дахів будинків, намагаючись згадати, які в неї ще справи. Кудись піти… з кимось побачитися.

Я притиснула її палець до вікна, вивела букви на пилюці. Е-Л-І-О-Т. Вона подумала, що сама це зробила, а тоді пригадала, що має побачитися з ним в «Леві та короні».

Саллі глянула на свою чорно-білу картату сукню. Такий несмак, вперше усвідомила вона. Та коли вона її купувала, то сподобалася, але раптом здалась якоюсь негодящою… Особливо негодящою для зустрічі з Еліотом в барі. Саллі не знала, чому для неї раптом стало так важливо вдягти саме синю сукню. Зазвичай, вона б переборола бажання вчинити щось імпульсивне, але доктор Еш сказав, що їй не варто опиратися пориву одягатися по-іншому. З яким би презирством Саллі не ставилася до вульгарної синьої сукні, та мусила дотримуватися цієї обіцянки. Лише сподівалася, що Еліот не подумає, ніби то вона для нього так вбралася.

* * *

У «Леві та короні» не було яблуку де впасти, коли Саллі прибула туди рівно о шостій. То була імітація англійського пабу на Медісон-авеню з темною дерев’яною обшивкою на стінах і темними дерев’яними столами та стільцями. Еліот помахав їй з дивану позаду. Він був одягнений у шовкову лавандову сорочку з розстебнутим коміром, підходящі слакси, білий піджак та кулон із акулячим зубом.

— Хочите шось замуовити? — спитав офіціант з акцентом бруклінського італійця.

— Мені дієтичну «Пепсі», — сказала вона.

Еліот замовив пінту біттера. Офіціант приніс їм напої. Еліот вказав на її дієтичну «Пепсі».

— Я колись жив на цьому. Ти ж бачила фотографії в моєму кабінеті, ті, де я справжнім жирдосом був.

Саллі кивнула, сьорбаючи свій напій.

— Зараз ви маєте вигляд іншої людини.

Він засяяв усмішкою:

— Знаєш, як-то кажуть: усередині кожної товстої людини сидить худенька, кричить, щоб її випустили. Ти дивишся на те, що насправді було всередині. Що ж, тепер я виліз. Нехай жирний там заглухне від крику. Тепер я назовні.

Саллі раптом, незрозуміло чому, кинуло в дрож. Рука здригнулася, коли ставила напій