Читати книгу - "Війни Міллігана"

— Зроблю все, що зможу, — пообіцяв аллен, згрібаючи колоду після шостого невдалого пасьянсу.

Річард нагадував тиху замкнену Мері — вона теж дуже довго не говорила й важко виходила з депресії. Аби тільки вона могла тут його провідати… Але Ліма дуже далеко від Афін, їй би довелося їхати весь день кількома автобусами. Вона б приїхала, якби він попросив, але він не хотів примушувати її проходити через це.

аллен витяг зім’ятий лист від Мері, який знайшов під ліжком. Він не знав, хто його отримав, але він має точнісінько такі ж права його прочитати, як і всі інші. Її почерк — крихітні друковані літери — точно відображав характер дівчини: вона наче намагалася сховати свої слова від усього світу.

аллен узяв аркуш паперу й олівець: «Мері, я дуже за тобою сумую. Мені б дуже хотілося, щоб ти мала змогу провідувати мене, але я знаю, що ми більше ніколи не побачимося. Думаю, тобі не варто сюди приїздити. Якщо ти приїдеш, люди знатимуть, що ти мені небайдужа, і я боюся, хтось може це використати, щоб натиснути на мене, — як з моєю матір’ю чи сестрою. Цього не можна допустити».

Тільки-но він заклеїв конверт, як почувся голос Оггі:

— Логане! Міллігане! Кейсе! Мейсоне! Стіле! Хоупвеле! Браксо! Бреді! У коло! Денні пігулки!

Першими пігулки видавали розумним пацієнтам, після них Флік по одному приводив зомбі й інтровертів. аллен терпіти не міг «Стелазин», тож вирішив зійти зі сцени — нехай хтось інший його п’є. Він блимнув і…

томмі опинився в черзі, що повільно наближалася до кола. За ним плелися Боббі й Річард.

— …ненавиджу те лайно, що вони мені дають, — жалівся Боббі. — У перший раз у мене від нього розпух язик, а перед очима все затягло плівкою. Я навіть думати нормально не міг. Я просто скаженів, аж поки вони не дали мені «Когентін» від побічних ефектів, — він поплескав по ручці Річарда, — а йому дають старий добрий «Валеум». Великий В — В-10. Зелена погань.

Ага, ось у чому справа. Час приймати таблетки. Е, ні. Так не піде. Він спробував вислизнути з приміщення, але побачив, що всі виходи перекриті. Ніхто інший теж не схотів пити це лайно. Ну чому він?!

Боббі й Річард стали поруч з ним у коло, і вони втрьох вишикувалися перед столом медсестри.

Медсестрою була 55-річна місіс Ґрандінґ в окулярах з блискучою оправою та ланцюжком, на якому вони б мали висіти, коли ними не користувалися. Натомість майже завжди жінка просто опускала окуляри на кінчик носа. Ліворуч і праворуч від віконця чергували два наглядачі. Медсестра видавала кожному пігулки й маленьку скляночку води, супроводжуючи це поглядом, повним огиди. Вираз обличчя у неї був такий, ніби вона, як визначив томмі, щойно відкусила бутерброд з лайном.

Раптом худорлявий чоловік років тридцяти закричав:

— Господи, ні! Я більше не можу! Місіс Ґрандінґ! Я від них дурію! Я не можу рухатися, не можу думати! Ці пігулки зводять мене з розуму!

У чоловіка з рота текла слина, він майже перетворився на зомбі. Вочевидь, вони збираються завершити цей процес. Він упав на коліна й розплакався, як дитина. Місіс Ґрандінґ кинула на товстуна Оггі владний погляд, той негайно підійшов до чоловіка, викрутив руку йому за спину та схопив за волосся. Лисий Флік закрив їх собою від решти пацієнтів — мовляв, навіть не рухайтеся.

Місіс Ґрандінґ вийшла зі своєї кімнатки, залишивши двері відчиненими на випадок, якщо доведеться відступати.

— Містере Браксо, ви приймете пігулки або по-хорошому, або по-поганому. Що вибираєте?

Браксо подивився на неї світлими на фоні чорних мішків очима.

— Хіба ви не бачите, що це мене вбиває?

— У вас п’ять секунд. Вирішуйте.

Браксо повільно простяг вільну руку. Оггі відпустив його волосся і підняв на ноги за заламану руку. Той проковтнув пігулки, і Оггі перевірив його рот.

— Чортова сука, — пробурмотів Боббі.

Підійшла його черга. Він зробив крок уперед, проковтнув свої пігулки й повернувся до Оггі.

— Відкрий рота! Покажи язик! — проревів товстун.

Річард Кейс отримав свою порцію. томмі уважно стежив, як він зім’яв паперовий стаканчик і кинув його в майже повний зелений смітник. А це ідея. Підійшла його черга. томмі поклав пігулки в рот, швидко відсунув їх убік, випив воду і язиком засунув пігулки в стаканчик, який зім’яв, поки Оггі оглядав його рот.

Удалося! Він одурив їх!

Радісний, він уже нахилився над смітником, щоб викинути стаканчик, аж раптом чиясь рука схопила його за зап’ясток.

Містер Рузолі з їдкою усмішкою розгорнув стаканчик.

Попався.

Рузолі ляснув його по голові, схопив рукою ззаду за волосся і примусив проковтнути пігулки без води.

томмі розвернувся й крізь коло пішов геть. Голова дзвеніла від удару. На язику неприємно відчувалися ліки. До нього з ніяковою усмішкою підійшов Боббі:

— Я мав тебе попередити. Рузолі вже знає цей трюк. Коли він на чергуванні — усе марно. Він не такий тупий, яким здається. Той ще пройдисвіт…

— Це ми ще подивимося. У мене є козирі в рукаві, — сказав томмі, хоча насправді жодної ідеї у нього не було. На жаль.

Щоб позбутися пекучого присмаку медикаментів, томмі вирішив почистити зуби. Він вичавив добрячу порцію пасти на щітку та повз зомбі попрямував до вмивальників поруч із душем. Через чутливі зуби від холодної води ясна пронизало болем. Теплої води тут не було: або холодна, або окріп. Він відкрив гарячу воду, яка миттю розчинила пасту, — не встиг навіть до рота її донести. Хай там як, а позбавитися цього присмаку все одно треба, тож він просто сполоснув рот водою. Жерстяне дзеркало встигло запітніти, і він протер його рукавом. Відображення шокувало: за його спиною стояв містер Браксо. Неголена нижня щелепа впала, скляні очі тупо дивилися кудись уперед, слина капала на підлогу. томмі зрозумів, що бідолаха був у медикаментозному ступорі і, очевидно, його навіть не бачив. Антипсихотичні засоби робили таке з людьми. томмі просто відійшов убік.

Містер Браксо, наче під гіпнозом, підійшов до раковини, відкрив окріп і засунув праву руку під воду — при цьому навіть не поморщився й оком не моргнув. Наче зовсім нічого не відчував.

томмі зробив крок до нього.

— Ти ж обпечешся!

Тут Браксо підняв свою обварену руку до рота — і вкусив вказівний палець! Цівочка крові вдарила його в обличчя.

— Господи