Читати книгу - "Ловець снів"

Несподівано — усе завжди відбувалося несподівано, завжди немов за помахом чарівної палички — навколишнього світу не стало і Курц опинився в зоні. Зойки завірюхи, снігові вихори, виття сирени — усе це зникло. Курц перестав відчувати присутність Фредді Джонсона поруч і решти учасників «Долини Імперіал» навколо. Він зосередився на «Сно-Кеті» й перестав помічати будь-що інше. Він бачив Овена Андергілла на лівому сидінні, бачив прямо крізь сталеву стіну кабіни всюдихода так само чітко, ніби він, Ейб Курц, мав рентгенівський зір Супермена. Відстань була неймовірно великою, але це не мало ніякого значення. Наступна куля, яку він випустить, влучить точно в потилицю зрадницької голови Овена Андергілла, який перетнув межу. Він підняв карабін, прицілився…

Два одночасні вибухи розірвали черево ночі. Один настільки близько, що вибухова хвиля збила Курца та його людей з ніг. Один із трейлерів, з написом «ІНТЕЛ ІНСАЙД», злетів у повітря, перекинувся і впав на «Спаґо», кухонний намет.

— Святий Боже! — закричав хтось.

Згасли не всі вогні — півгодини Овену не вистачило, і він устиг поставити термічні міни тільки на два генератори (при цьому безперестанку повторював: «Скачи на паличці-конячці до хреста в Бенбері»), але рухливі, у вогняних плямах тіні раптово проковтнули втікачів на «Сно-Кеті», і Курц опустив карабін, не вистріливши.

— Бляха, — позбавленим будь-якої інтонації голосом промовив він. — Припинити вогонь. Припинити вогонь, йолопи. Кінчайте, хвала Ісусу. Усім зайти. Усі, крім Фредді, беріться за руки й моліться Отцю Небесному, щоб він витяг нас із цієї дупи. Ходімо, Фредді. Швидше.

Решта, десь із десятеро людей, стали підніматися сходами у «Віннебаґо», з тривогою поглядаючи на палаючі генератори, палаючий кухонний намет (сусідній намет-їдальня вже теж зайнявся, на черзі були лазарет і морг). Половина ліхтарів табору згасли.

Курц напівобійняв Фредді Джонсона за плечі, відвів його кроків на двадцять до заметів, де вітер підхоплював сніг і носив його з боку в бік клубами, які нагадували містичний туман. Прямо перед двома чоловіками горіла пекельним полум’ям крамниця Ґосселіна, точніше, те, що від неї лишилося. Вогонь уже перекинувся й на сусідній корівник із виламаними дверима.

— Фредді, чи любиш ти Ісуса? Тільки кажи правду.

Фредді вже проходив через подібне. Для боса це була мантра — спосіб прочистити голову.

— Я люблю Його, босе.

— Присягаєшся, що це правда? — Курц дивився уважно, але, певно, не на нього, а крізь нього. Обдумував плани, якщо такі підвладні інстинктам істоти взагалі здатні планувати. — Готовий за брехню вічно горіти в пеклі?

— Присягаюсь, це правда.

— Ти ж сильно Його любиш, так?

— Дуже сильно, босе.

— Більше, ніж групу? Більше, ніж свою справу?

Пауза.

— Більше, ніж мене?

Запитання, на яке краще відповісти правильно, якщо хочеш жити. Але, на щастя, нескладне.

— Ні, босе.

— Телепатія минула, Фредді?

— Ще щось відчуваю, але не впевнений, що це телепатія, — так, голоси в голові…

Слухаючи, Курц кивав. Золотаво-червонуваті, кольору грибка Ріплі, язики полум’я пробилися крізь дах корівника.

— Але це минуло.

— Решта групи?

— Ви маєте на увазі «Долину Імперіал»? — Фредді хитнув головою в бік «Віннебаґо».

— Кого ще я можу мати на увазі? «Пожежну команду п’ять плюс два»[165] чи що? Їх, звичайно!

— Вони чисті, босе.

— Це добре. Але й погано. Фредді, нам потрібні двійко заражених американців. І коли я кажу «ми», я маю на увазі тебе й мене. Мені потрібні американці, що кишать цим лайном, зрозумів?

— Так.

Чого Фредді не зрозумів, то це того, для чого вони потрібні, але тієї хвилини знати це було не важливо. Він бачив, що Курц бере справу у свої руки, і відчував полегшення. Коли Фредді потрібно буде щось знати, Курц скаже. Фредді стурбовано глянув на палаючий магазин, палаючий корівник, палаючу кухню. Ситуація — гірше не буває.

Хоча, можливо, й ні. Якщо Курц бере справу у свої руки.

— Якби не бісова телепатія, нічого цього не сталося б, — задумливо промовив Курц. — Але почалося все не через телепатію. Звичайну людську найобку, хвала Ісусу. Фредді? Хто зрадив Його, поцілувавши?

Фредді читав Біблію переважно тому, що її йому дав Курц.

— Юда Іскаріот, босе.

Курц енергійно покивав. Очі його так і бігали навкруги, аналізуючи руйнування, оцінюючи відповідальність, яка завдяки бурі буде значною мірою обмежена.

— Так, салаго. Юда зрадив Ісуса, а Овен Філіп Андергілл зрадив нас. Юда отримав за це тридцять срібняків. Не така вже велика платня, що скажеш?

— Так, босе.

Він відповів, одвернувшись від Курца, бо тієї миті в їдальні щось вибухнуло.

Сталева рука стисла його плече і рвучко розвернула назад. Очі Курца були широко розплющені і горіли. Білі вії робили їх схожими на очі привида.

— Дивитися на мене, коли я розмовляю з тобою, — прошипів Курц. — Слухати мене, коли я з тобою розмовляю. — Курц поклав вільну руку на рукоятку пістолета. — Або я тобі кишки випущу на сніг. У мене була важка ніч, і не треба робити її ще гіршою, зрозумів, собако? Врубаєшся, куди вітер віє?

Джонсон був людиною не з боязких, але цієї секунди в нього все всередині зіщулилося й сахнулося.

— Так, босе, вибачте.

— Прийнято. Бог любить і прощає, ми повинні робити те саме. Я не знаю, скільки срібняків отримав Овен, але можу тобі сказати ось що: ми зловимо його, ми візьмемо його за дупу і зробимо в ній чудову нову дірку. Ти зі мною?

— Так. — Нічого Фредді так не хотілося, як знайти людину, яка перевернула догори дриґом його колишній упорядкований світ, і натягти її по самі вуха. — Як гадаєте, Овен до цього сильно руку доклав?

— Достатньо, як на мене, — незворушно сказав Курц. — Мені здається, я нарешті йду-таки на дно, Фредді…

— Ні, босе.

— …але я не піду на дно сам.

Обіймаючи за плечі, Курц повів свого нового заступника назад до «Віннебаґо». Приземкуваті, вмираючі стовпи вогню ще позначали місця палаючих генераторів. Це зробив Андергілл, не хто-небудь, а один із людей Курца. Фредді досі було важко в це повірити, але він уже почав заводитися. «Скільки срібняків, Овене? Скільки ти отримав, зраднику?»

Курц зупинився біля сходів.

— Кого хочеш призначити головним в операції «знайти-і-знищити», Фредді?

- Ґаллахер, босе.

— Кейт?

— Так.

— Вона людожерка, Фредді? Людина, яку ми поставимо головною, повинна бути людожером.

— Вона їх сирими кришить у салат і їсть, босе.

— Добре, — кивнув Курц. — Тому що буде бруд. Мені потрібні двоє заражених Ріплі. Непогано б із групи «Синього гостя». Решту… як тварин, Фредді. «Долина Імперіал» стає операцією з пошуку та знищення. Ґаллахер та інші повинні вистежити й пристрелити