Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

у зарослий сад на вершині камяної споруди, Ілея подивилася на сусідню будівлю. Вона нахилила голову набік і посміхнулася. Вона була круглою, стіни круглі і вели до центральної спіральної вежі, яка пронизувала стелю печери, навіть торкаючись її. Все це був обсидіан, синє світло злегка відбивалося від його поверхні.

Тепер, коли вона перебувала на дещо підвищеному місці, вона побачила більше викидів серед сусідніх споруд. Металева сфера, оточена деревами, схожа на бункер споруда в центрі, по суті, басейну, зона, яка більше схожа на громадський парк, меблі розкидані всюди.

?

Хто, чорт забирай, планував це місто?

Вона підняла брови, усвідомлюючи схожість між тим, що вона тут побачила, і тим, що вона бачила в поселенні Мава. Натхнення Друнеда тут було очевидним, але набагато стриманішим і встановленим у межах визначених відокремлених областей. Місто з архітектурними дивами в порівнянні з хаотичним магічним арт-проектом, побудованим посеред пустелі. І все-таки Ілея могла сказати, що більша частина цього була побудована тими самими істотами.

І вони поїхали. Чи це вони запечатали це місце? Чому?

.

Смерть запечатана всередині. Срібна корона на першого воїна.

Ілея вирішила, що з часом на її запитання дадуть відповіді. Наразі вона зосередилася на пошуку особняків і нанесенні на карту міста. Єдине, що вона відзначила, це відсутність воріт телепортації або чогось подібного. Гадаю, це також ускладнювало втечу, коли всі вони були вбиті.

.

У вежі з обсидіану Ілея знайшла велику карту із зображенням міста. У тому числі цифри та описи. Найцікавішою спорудою, яку вона побачила на карті, був центральний палац. Вона не бачила жодних згадок про збройові склади, сховища чи банки, а жителі Паари, здавалося, не використовували золото для внутрішньої торгівлі.

.

Перш ніж зберігати карту, Ілея знайшла ще одне цікаве місце. Фонтанна площа. Відповідно до розміру на карті та назви, наступне місце, яке Ілея перевірить.

Ілея телепортувалася до Мир-Іви і повернулася до Друнеда, який послав її, хоча вона вже вважала, що всі вони в курсі. Єдине, що вони спочатку поділяли з нею, це те, що будь-які залишки в місті нападуть на неї, що б вона не зробила. Вона припустила, що це була головна причина, чому місто було закрите ззовні.

.

Вона чекала, поки між ними завяжеться якась розмова, Дружені тепер знали, що Ілея може легко телепортуватися з міста з документами та артефактами.

.

Після цілих десяти хвилин очікування Друнед повідомив їй, що вона може поділитися тим, що знайшла сама, хоча вони попросили її забрати корону, перш ніж вона це зробить, знаючи, що вони не зможуть зупинити її в будь-якому випадку.

У Ілеї не було причин відмовлятися. Їй подобалися камяні големи, і вони все-таки дозволили їй знайти стародавнє місто. До сих пір вона не знайшла ніяких ознак того, що жителі Паари мали якісь знання або звязки з Вознесеними, місто, ймовірно, впало задовго до того, як Олім Арсена націлився на Елос. Ілея була впевнена, що інші знали б про місто або згадали б про нього, якби воно все ще було державою в той час.

Вона повернулася в місто, скориставшись своїм третім ярусом Трансферу, і пробралася на площу фонтанів, телепортуючись і крадучись через порожні будинки і частково зарослі вулиці, більшість з яких все ще купалася в слабкому блакитному світлі.

Сама площа була величезною. Центральна кругла секція з різноманітними камяними та металевими фонтанами, що стирчали з висохлого каменю, домінувала на переважній більшій частині площі. Лавки і тепер зарослі сади оточували центр, а канали виходили в усі боки. Якби басейн був наповнений водою, Ілея уявила, що він був би більше схожий на озеро, ніж на щось інше.

Демонстрація випадкового багатства — це одне, але з каналами Ілея уявляла, що центральне озеро-фонтан є невідємною частиною каналізаційної та водопровідної системи, водночас забезпечуючи демонстрацію артистизму та магічної майстерності.

.

Хотіла б я побачити його, коли він біжить, подумала вона, глянувши в стелю. Звичайно, ця частина печери була вищою, ймовірно, вирізаною для розміщення води. Які до біса сильні були ті насоси, чи чари, як мені здається.

Ілея розправила крила і злетіла вгору над порожнім тазом. Хоча це, мабуть, було вражаюче побачити в його красі, вона не думала, що кілька додаткових кратерів і куп каміння суттєво пошкодять споруду. Зрештою, було так багато місця. І тому вона обрала його своєю ареною.

Воїн Паара, якого вона знищила, не надав жодних рівнів її класам, але їх було багато, і хоча вони не були в тому ж класі, що й деякі з недавніх монстрів, з якими вона билася, вони все одно були на вищому рівні, ніж вона.

.

Я теж не збираюся самотужки обшукувати ціле місто. Це місце до біса величезне.

І якщо вона хоче створити безпечне середовище для інших, щоб вони могли прочісувати численні будівлі, вона повинна спочатку зробити це безпечним.

Такий же хороший привід, як і будь-який інший, побитися з купою древніх камяних воїнів.

.

А в деяких з них були гармати. Вона дуже хотіла подивитися, що вони роблять.

Хм, я маю на увазі, що вони не відповіли на мою телепатію. Можливо, якщо я надішлю свій намір безпосередньо?

. ! .

Вона приземлилася в басейні і зарядила Мисливця на монстрів. Привіт! — вигукнула вона, її голос був пройнятий наміром привітати будь-кого поблизу. Вона не могла придумати нічого більш дружнього. Якщо големи нападали на неї, вона припускала, що вони застрягли в якомусь оборонному режимі, щоб захистити місто від будь-яких непроханих гостей або прямо знищити все, що не було їхнім.

Їй не довелося довго чекати, перший з големів прибув лише через кілька секунд. Вона вже бачила щонайменше пятьох, швидше за все, по дорозі. Махнувши їм рукою, Ілея посміхнулася, коли побачила, що кілька з них готують свої гармати. Вона здалеку спостерігала, коли пролунали перші глухі вибухи. — Це справжні гармати, — сказала вона схвильованим голосом.

Снаряди досягли її за лічені секунди, пролетівши високою дугою над площею фонтану, перш ніж спуститися до неї. Ілея дивилася, як сфери зачарованої чорної скелі наближаються, з усмішкою на обличчі, коли вона простягає руки, щоб привітати їх.

Ніхто не вдарив її безпосередньо. Натомість вони вдарилися об камяну землю навколо неї та вибухнули оглушливим звуком, осколками та вогнем. Вона відчула, як шматки твердого каменю вдаряються об її мантію поблизу зон удару, тепло та вогонь поширюються навколо.

Почалася битва, і її вороги мали артилерію.

Вона посміхнулася і розклала