Читати книгу - "48 законів влади"

власницю будиночка, хто це був. Вона розповіла, що це найвідоміший у Японії знавець, антиквар даймо Іцумо. Ремісник вибіг із будиночка, наздогнав антиквара і почав благати продати йому піалу, бо вона, напевно, цінна, якщо так вирішив Фушімія. Фушімія зайшовся сміхом: «Це звичайна бідзенівська кераміка, — пояснив він, — ніякої цінності вона не має. Я розглядав її, бо мені здалося, що чай у ній якось дивно парує, і я подумав, що в піалі може бути якийсь витік». (Аматори чайної церемонії цікавилися незвичайними дивами в природі). Оскільки ремісник благав і далі, Фушімія подарував йому піалу.

Гроші найкорисніше витрачати тоді, коли їх у вас видурюють, бо в цьому разі ви купуєте ощадливість.

Артур Шопенгауер (1788—1860 рр.)

Ремісник узявся показувати піалу людям, намагаючись знайти експерта, який високо оцінить її, але всі казали, що це звичайнісінька кераміка. Незабаром він занедбав свою роботу, думаючи тільки про піалу і про те, скільки він уторгує за неї. Нарешті, він пішов до Едо і відвідав Фушімію в його крамниці. Антиквар побачив, що він знехотя завдав чоловікові болю, змусивши його повірити, буцімто піала має велику вартість, і тому зглянувся на ремісника й заплатив йому 100 ріо (золотих). Піала і справді була посереднім екземпляром, але антиквар хотів позбавити ремісника обсесії і водночас допомогти йому повірити, що його зусилля не були марні. Той подякував і пішов задоволений.

Незабаром поширилася чутка, що Фушімія придбав піалу. Усі японські антиквари пропонували йому продати її, бо те, що він придбав за сто ріо, мало коштувати набагато більше. Він намагався розповісти їм, як усе сталося, проте антиквари не вгавали. Фушімія, зрештою, поступився й виставив піалу на продаж.

На аукціоні два покупці одночасно запропонували за неї 200 ріо і почали сперечатися, хто зробив ставку першим. Далі сперечальники зчепилися один з одним і в цей час перекинули стіл, а піала впала додолу й розбилася на друзки. Аукціон довелося припинити. Фушімія зібрав друзки і склеїв піалу та потім прибрав її, вважаючи, що на цьому край. Проте через кілька років до крамниці зайшов великий майстер чайної церемонії Мацудаїра Фумаї та попросив показати йому піалу, яка на той час стала легендарною. Фумаї уважно оглянув її. «Як виріб, — сказав він, — вона багато не коштує, але чайний майстер цінує почуття і асоціації вище за власну вартість». Він придбав піалу за чималі гроші. Склеєний звичайний керамічний виріб став одним із найвідоміших антикварних предметів у Японії.

РИБА В ПОДАРУНОК

Кун-ї Хсю, перший міністр Лю, любив рибу. Тому люди в усій країні свідомо купували рибу, щоб подарувати йому. Однак Кун-ї не брав подарунків. Через це молодший брат дорікав йому: «Ти ж любиш рибу. Чого ж ти відмовляєшся від дарованої риби?»

Кун-ї відповів: «Саме через те, що я так люблю рибу, я не беру рибу, яку вони дарують. Якщо я візьму від них рибу, я буду їм зобов’язаним. Якщо я буду комусь зобов’язаним, то доведеться колись переступити закон. Якщо я переступлю закон, мене усунуть із посади. Коли мене звільнять із посади, я не зможу сам собі постачати рибу. І навпаки, якщо я не візьму рибу від прохачів, мене не змістять із посади, і я зможу завжди купувати рибу».

Хань Фей, китайський філософ, III ст. до н. е.

Тлумачення

По-перше, оповідка показує важливий аспект грошей: люди створили їх і наділили значенням і цінністю. По-друге, у таких речах, як гроші, надвірний найбільше цінує емоції та почуття, пов’язані з ними, і тому їх варто мати. Урок простий: що більше ваші подарунки і прояви щедрості пов’язані з почуттями, то сильніше вони впливають. Об’єкт або концепт, які заряджені емоцією або зачіпають чутливі струни, впливають краще, ніж гроші, які ви марнуєте на дорогий, але неживий подарунок.

Дотримання закону 6

Якось Акімото Сузутомо, заможний аматор чайної церемонії, дав слузі 100 ріо і загадав купити велику піалу в одного продавця. Побачивши піалу, слуга засумнівався в тому, що вона стільки коштує, і сторгувався за 95 ріо. Через кілька днів, коли Сузутомо почав користуватися піалою, слуга з гордістю розповів йому, що він зробив.

Я відбирав гроші лише в тих, хто радо приставав на мої авантюри, аби ошукати інших людей. Вони прагнули грошей заради грошей. А мені гроші потрібні були заради розкоші і задоволень, які гроші могли дати. Такі люди мало знали — і ще менше дбали — про своїх людей. Якби вони краще вивчали людську натуру і більше спілкувалися зі своїми спільниками та менше переймалися всесильним доларом, то не ставали б такими легкими мішенями.

Жовтий Хлопчина Вайл (1875—1976 рр.)

«Який же ти невіглас! — вигукнув Сузутомо. — Піала, за яку просять 100 ріо, може бути тільки сімейною реліквією, а продають її лише тоді, коли сім’я у скруті. У цьому разі вони сподіватимуться знайти когось, хто дасть за піалу навіть 150 ріо. То ким же треба бути, щоб знехтувати їхніми почуттями? Крім того, престижно мати в себе раритет за 100 ріо, а річ, придбана за 95 ріо, справляє кепське враження. Тож щоб я більше цієї піали не бачив!» І він замкнув піалу й ніколи не виймав її.

Тлумачення

Коли ви сторговуєтеся за меншу ціну, то часом удається заощадити п’ять ріо, але кривда, якої ви завдали, і враження дешевості, яке ви створюєте, може коштувати вам репутації, яку владні люди цінують понад усе. Навчіться платити повну ціну — це вам придасться.

Дотримання закону 7

Десь на початку XVII століття у Японії група генералів перед важливим боєм улаштувала змагання з куріння запашностей. Кожен учасник докладав якийсь приз для переможців — луки, стріли, сідла та інші речі, про які мріє воїн. Повз проходив даймьо Дате Масамуне, і його вмовили взяти участь у змаганнях. Як приз він запропонував калабаш, що звисав із його пояса. Усі розреготалися, бо нікому така марниця не потрібна. Зрештою, його слуга погодився на калабаш.

Однак, коли змагання закінчилося і генерали гомоніли біля намету, Масамуне привів свого чудового коня і подарував його слузі. «Цей кінь, — пояснив він, — вийшов із калабаша». Приголомшені генерали мимоволі пошкодували, що висміювали дар Масамуне.

Тлумачення

Масамуне розумів, що гроші дають власникові можливість дарувати людям радість. Що частіше ви можете це робити, то більший захват викликаєте. Якщо ви можете вивести коня з калабаша, то таким чином демонструєте свою