Читати книгу - "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
З обличчя гартонця повільно сповзала посмішка. На жаль, насолоджувалась тріумфом я недовго. Він хитнув головою і засміявся:
– Рено, ти – диво! Але спочатку вирушимо до Лана, добре?
Я зітхнула. Як його розуміти? Нізащо не повірю, що Гент сприйняв мої слова за чисту монету.
– У мене не вистачить сил на два переходи, – довелося чесно зізнатися. – Тобі вибирати: Лан чи портал…
– А на один вистачить? – уточнив гартонець.
Навряд чи мій невпевнений кивок переконав його, але я і сама не знала точно. Тим паче, провести по ілюзії двох, що її не бачать, мені не вдалося б. Хоча Гент правду каже – без Лана піти з пастки ми не могли.
– Зрозуміло.
Не знаю, що саме зрозумів гартонець, проте мені його тон зовсім не сподобався. Я одразу відчула себе тягарем, мертвим вантажем і так далі за списком.
– Пропоную поки йти вперед, а там розберемося. – Він з легкою тривогою покосився на мене.
Я вказала на дірку в стіні:
– А що в тому коридорі?
– Пил і камінь, що ж іще? Допомогти тобі пролізти? Не дивуйся, тут ми не пройдемо далі. Через десять чешів починається обвал, і розбирати його я б не ризикнув. То допомогти?
– Як? – Одяг чіплялася за кожен виступ каменю, і довелося провозитися довше ніж я розраховувала.
– Грубою фізичною силою. – Гент вужем протиснувся за мною. – Гаси світло, Рено. Тобі ще двох стійких до твоєї магії зачаровувати.
Він думки читає? Поки я ошелешено кліпала очима, мене підхопили на руки, і ми помчали вперед.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб», після закриття браузера.