Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– Пам'ятаю.

142

– А хто б найкраще підходив для виконання страт?

– Вбивця, — сказав Косма, дивлячись на чоловіка. Чому він не подумав про це раніше?

– Ото ж і воно. І моя справа не була віднесена до давніх, я впевнений, що тоді були зібрані докази, які дозволяють порівняти мою ДНК і ДНК з місця злочину, і навіть відбитки пальців. Тому якби почали

копати, мене б дуже швидко посадили за грати, повір. Ти ж знаєш, що там працюють найкращі з найкращих, їм знадобився б день, щоб зібрати факти, які я надав тобі.

– Ти маєш рацію. Насправді, виходячи з того, що ти кажеш, я мав би тебе заарештувати. Ти цього не

боїшся?

– Хм, а я знаю? Я врятував тобі життя, тож, гадаю, ти маєш певну вдячність.

– Можливо, я безчесний хуй?

– Можливо, — погодився чоловік і, як баскетболіст, викинув чашку від кави у корзину для сміття, яка

стояло за три метри. – Але я не думаю, що це так. Наступного разу, коли ми зустрінемося, так, твоє сумління

може ворухнутися, мабуть, воно так і буде. Однак я не планую цього робити.

– Тоді, для мого спокою, домовимося, що наступного разу я тебе заарештую.

– Згоден. Чесна домовленість.

Чоловік підвівся і простягнув поліцейському руку, Косма потиснув її на знак укладення угоди.

– Побачимося пізніше, — сказав чоловік зі своєю трохи іронічною посмішкою.

– Почекай, ти не скажеш мені своє ім’я?

– З цими іменами по різному буває, — відповів той. – Те, що ми називаємо трояндою, під будь-яким

іншим іменем, пахне так само.

– Шекспір, так?

– Браво!

Чоловік розвернувся і пішов надрічною алеєю, як звичайний пішохід. Косма стежив за ним

поглядом, поки той не зник серед інших варшав'ян.

Косма зупинив кавову рикшу, коли та знову проїжджала повз лавку, і попросив у баристи

пластиковий пакет. Подякував йому, підійшов до сміттєвої корзини й дістав чашку від напою. Відбитки

пальців на пластику залишаються чудово.

  

Косма думав, чи найбільше він запам’ятає весь проклятий рік, чи тиждень, проведений у Вниках, чи, може, лише сьогоднішній день? Ці думки прийшли до нього, коли він прибирав кухню після того, як упустив

чашку чаю, а цей випадок стався після телефонного дзвінка від колеги з його поліцейської дільниці.

Цей рік, узявши загалом, був таким собі хуйовим, але він був поганим лише з точки зору минулого

тижня, і навіть якщо додати сьогоднішній день і те, що від нього залишилося ще шість місяців, не було таким

вже особливим. Адже він мав за конкурентів і той рік, у якому Косма пішов із семінарії після великого

скандалу, і ще один, коли він вирішив стати поліцейським.

Проте тиждень у Вниках був неперевершеним, він не міг пригадати таких семи днів у своєму житті, коли б закохався і розлучився, ненавмисно ліквідував групу вбивць, і більше того, сам ледь не загинув.

Ну і ще був той день.

Ранок, проведений на набережній Вісли з таємничою людиною – вбивцею і тим, хто врятував йому

життя. Потім цікавість, о сунула пластиковий стаканчик до рук, поїздка до відділення. Його друзі були раді

бачити його, головним чином тому, що вони могли попідкалувати його через бинти, шви та синці на обличчі.

Новина рознеслася блискавично, його вітали з активним відпочинком, запитували, куди він їде наступного

року, і чи можна буде відправити з ним дружину чи тещу.

Його головною метою була кімната техніків і зустріч з Анджеєм Ковальчиком, людиною досить

дивною, але яка мала до нього сентиментальні почуття. Анджей був глибоко віруючим і практикуючим

католиком і ставився до Косми як до священика, хоча той свого часу намагався зробити все, щоб відбити

літнього чоловіка від спілкування з ним. Все було марним, і більше того, технік часто приходив до Косми, щоб поговорити про сумніви, пов’язані з тлумаченням уривків з Біблії, або про те, що хтось із церковних

чиновників сказав публічно. Відомо, що зазвичай вони говорили повну нісенітницю, що не відповідає

сучасному світу, тож можливостей для таких розмов було багато. Наприклад, Анджей не міг зрозуміти, чому

засуджують книги про Гаррі Поттера, тим більше, що кілька місяців тому він купив одну для свого онука в

якості подарунка. У Косми не було духу пояснити йому, що ця організація, вкорінена в середньовічному

менталітеті феодальної залежності, ніколи не встигне за світом і незабаром розпадеться.

143

– Мені потрібні відбитки з чашки, і мені потрібно їх перевірити в AFIS59, – сказав Косма Анджею, коли вони залишилися самі в кімнаті.

– Ви і на лікарняному працюєте? – з посмішкою запитав технік.

– Завжди на службі!

– Колеги зазвичай просять про таку послугу, коли підозрюють, що чоловік зраджує, а у вас немає

дружини. Вони часто перевіряють наречених своєї дочки, щоб у потрібний момент врятувати їх від долі тих, кого хуліган любить найбільше.

– Але в мене немає дочки.

– Немає. Так що цікаво, я так скажу. Можлива партнерка? Або партнер?

–