Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

?

— Вас цікавить їхня гра?

?

Я грала і програвала раніше, - сказала вона. — Ти?

Я ніколи не хотів пробувати. Я роблю те, що вмію найкраще, а вони роблять те, що вміють найкраще. Я не дуже переймаюся тими іграми, але час від часу допомагав прикрашати деякі їхні споруди, — заговорив лис. — Але не втручайтеся в цей виклик, вони не сприймають це по-доброму.

.

— Я не планувала, — послала Ілея. Вона знала, що ці двоє Дрюних були не тими самими, яких вона бачила, граючи у вежі. Можливо, мені варто попросити їх пограти. Мій четвертий рівень може допомогти.

Ти ж не зі Скала, в якому я бувала раніше? — запитала вона у Мави.

.

Ти ж зустрів Скала Змія, чи не так? — сказала лисиця. — Я — Гер Ікір, Скал Хробака.

Приємно познайомитися. Я Ліліт з Рейвенхолла, - сказала вона.

,

Вбивця богів і той, хто поверне Серце Верівєна. Так, про тебе багато говорять, і про подарунки, які ти несеш, — промовив він, злегка примруживши очі.

.

Ви, здається, не дуже раді цьому, - сказала вона.

Ходить на двох ногах і несе подарунки. Цікаво, які у вас мотиви. Хоча я не відмовлю вам у своїй повазі до повернення Серця. І за вашу вражаючу силу, - заговорив Гер Ікір.

Я прийшов з попередженням і сподіваюся отримати якусь допомогу та інформацію від вашого роду. Дуже мало відомо про вас на людських рівнинах, - сказала вона.

?

Сонця і все таке, так. Це досить тривожно. Я довіряю слову Он Іки і зроблю свій внесок, якщо цей конфлікт станеться, - заговорив лис. — Яку інформацію ви шукали?

— Тоді більше про Архітектора і про те, що ви знали про події тритисячолітньої давнини. Зараз не впевнений. Я шукаю монстрів високого рівня, щоб битися, - сказала вона.

Лисиця злегка посміхнулася. — Зрозуміло. Так, така істота, як ви, не буде вбивати богів, не бажаючи цього. Спроба підготуватися до цієї загрози, якою ви поділилися з нами, чи ви просто насолоджуєтеся нею?

.

Ілея глянула на лисицю, а потім схрестила руки і знову переключила увагу на гру. — Мабуть, потроху і того, й іншого.

Хороший спосіб виправдати ризик. Будьте обережні на шляху, яким ви йдете. Багато хто впав, хоча, гадаю, я не перший, хто скаже вам про це, і не той, кого ви б послухали. Я чув історії, як і всі інші, які ви тут знайдете, про істот високого рівня. Легенди, які стерли з лиця землі цілий Скал, зрівняли з землею поселення, воювали з ельфійськими монархами і вижили або навіть перемогли. Хоча, гадаю, ви не шукаєте історій?

.

Історії – це добре, але так, точні локації були б кориснішими. Підземелля тощо, - сказала вона.

— Звичайно. Мисливець на богів, — сказала Мава і посміхнулася. — Хоча ти перший, кого я зустрічаю, хто може без брехні стверджувати, що вбив одного. Гадаю, болота послужили б вам добру службу. Сильні Мави не повернулися зі своїх затіїв у ті краї. Кажуть, що цими проклятими землями блукають божевільні істоти чистої магії. Витвори жалюгідних намірів, ненависті та жорстокості.

?

Які вони? Їхні рівні? — спитала Ілея.

.

Чотири позначки, і я чую, що вони різні. Не одного виду. Монстри всі без винятку, - сказав Гер Ікір.

?

— Ти з ними воював?

.

— Ні. Вони не блукають поза своїми болотами, і я не входжу в їхні краї. Саме так, як має бути. Він усміхнувся.

.

Мені доведеться побачити це на власні очі, - сказала вона.

.

— Так і будеш. Є ще одна річ, про яку я міг би подумати, - сказав він.

В іншому місці? — запитала вона.

— Можливо, — сказав він і облизав губи.

.

— Ти не даєш мені його задарма, — сказала вона.

Я зроблю, якщо ви попросите. Хоча я чув історії про великого Попі, - говорив Гер Ікір.

Ілея закотила очі і викликала торт. Інформація понад усе.

.

— Авжеж, — сказала лисиця і підвелася, підійшовши ближче. Він озирнувся навколо, ніби хотів перевірити, чи не слухає хтось їхню телепатичну розмову. Це історія, яку мені розповів Ток Меєр. Вона була найстарішою Мавою в нашому Скалі. Вона була... — Він зробив паузу і задумався. Особливий. Ток Меєр розмовляв не тільки з Мавою, але і з усіма видами істот. Часто вона поверталася пораненою через монстрів, з якими намагалася спілкуватися. Більшість думає, що вона зникла, загубившись для якоїсь могутньої істоти за пустелею. Одні думають, що вона пішла в болота, інші думають, що вона пішла в моря.

— Але ж ти знаєш, куди вона поділася, — сказала Ілея.

.

Він усміхнувся. — Можливо, хоча я не припускаю, що вона сказала мені правду. Ніхто не знав, а вона була особливою. Загубився, можливо, так чи інакше. В останні кілька років перед тим, як вона поїхала, я часто бачила, як вона розмовляла з Друнедами, докучаючи їм до такої міри, що вони уникали її. Поки одного разу я не знайшов її тріумфальною. Я слухав її то тут, то там, її розповіді були досить кумедними, навіть з повтореннями. Вона дещо дізналася від Друженого. Виклик. Остаточний виклик Друзяних, даний тільки тим, кому вони по-справжньому довіряють. Що вони вважали гідними.

.

Ілея підняла брови.

Вона стверджувала, що дізналася про місцезнаходження запечатаного міста Паара. То тут, то там є історії, в яких згадується імя. Вони не мають особливого сенсу. Орки та ельфи всіх істот правлять разом, глибоко під найзахіднішими горами цих земель. Мені здалося дивним, що Ток Меєр дізнається про це від Друнених. Ніщо з того, що я чув або дізнавався з того часу, не вказувало на звязок між ними. Я вважав це дивним, але я вважаю, що це можливо. Ці големи колись служили певній меті. Багато хто розмірковував про те, що це мало бути, але ніхто не знає, звідки вони взялися. Хто їх створив, чи вони теж народжені магією.

.

Легенда, така ж давня, як Паара. Остаточне випробування Дружених. Хто знає, до чого це може призвести? Ток Меєр вирушила у свою подорож через тиждень, і з тих пір вона не повернулася, - розповів Гер Ікір.

— Наскільки вона була сильна? — спитала Ілея.

.

Сильніший за мене. Не