Читати книгу - "Стежка навколо вогню, Лариса Лешкевич"

Оевінг швидко впорався зі своїми почуттями, але зупинятися вже не хотів. Він ще міг би приборкати власну пристрасть, зумів би перевати цей чудовий політ до небес, але, дивлячись у викривлене солодкою мукою обличчя Ілми, відчуваючи її трепетні руки, чуючи її жалібні стогони, він розумів: його власні бажання зараз не мають жодного значення...

Зірниці продовжували виблискувати, десь під самим небом розкотисто гримів грім.

Ілма лежала на животі, дивлячись у чорний отвір виходу, осяяного червоними спалахами. 

Оевінг, піднявшись на лікті, обережно гладив її вузьку спину.   Тіло його все ще перебувало у владі любовного томління, але розум чітко усвідомлював, що з ними сталося.

Вгамована пристрасть не погасила кохання. Оевінг розумів, що ця дівчина має належати йому завжди, а не тільки цієї ночі.

– Я не маю наміру тебе відпустити, – сказав він, притискаючись обличчям до її п'янкого волосся, – Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Ми поїдемо на північ, у моє плем'я...

– Це неможливо... Наші долі... – почала бува казати  Ілма, але Оевінг перебив її:

– І як ти тепер збираєшся обмінюватися клятвами з Даегаром?

– У мене ще два дні, щоб дати йому відповідь! Вигадаю щось!

Оевінг узяв її плече, перевернув на спину, обличчям до себе.

– Невже зважишся на такий обман?

– Не знаю... 

– Ілмо, що ти до мене відчуваєш? – запитав він, намагаючись зловити її погляд, – усе ще затуманений, усе ще блукаючий...

– Ти щось зробив зі мною. Немов душа моя зовсім звільнилася від тілесних пут і полетіла кудись, де було так тепло, добре... дуже добре...

–- Дівчинко моя, це всього лише втамоване бажання. Таке почуття має цінність, але воно швидкоплинне! Я ж можу дати тобі набагато більше: більше щастя, більше любові... 

Трохи прикривши повіки, з легкою усмішкою дивилася Ілма в його схвильоване обличчя.