Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

Металеві двері відчинились, Торіан привідкрив одне око і побачив, що до нього в камеру зайшов його брат. Вартовий вставив смолоскип у тримач на стіні.

– Навіть не встанеш? – глузливо запитав він.

– Ні.

– А я прийшов тебе привітати, – ерцгерцог напружився.

– З чим же?

– Твоє покарання скасовано, – Торіан аж сів, не випускаючи блакитну квітку з рук. Король кинув на неї один короткий погляд і посміхнувся кутиком вуст.

– З чого раптом така доброта? – він все ж встав.

– До мене приходила твоя дружинонька, благала тебе відпустити, – його брат різко напружився і стиснув щелепи. Позаду нього стали двоє вартових, що відреагували на кивок монарха.

– Що ти з нею зробив? – голос став низький і зловісний.

– Нічого, братику. Ми лише трохи порозважались, і вона ду-у-уже задоволена пішла до себе в покої, – Торіан різко рвонув у сторону Вельмара, але його моментально схопили і заломили йому руки за спиною.

– Я ТЕБЕ ВБ’Ю! – загарчав не своїм голосом ерцгерцог, вириваючись, як дикий звір.

– Тихо-тихо, не треба так бурно реагувати, Торіане. Я ж жартую. Нічого я їй не зробив, ціла твоя жінка. Хоча напевно не ціла, але це вже нехай залишиться між вами, голубки, – Вель кивнув воїнам, що тримали його під руки: – Відпустіть його.

Вартові прибрали руки від чоловіка, що був на межі осатанілості. Король присів і підняв з підлоги квітку, уважно розглядаючи її.

– До речі, вітаю. Дівчина безнадійно закохана в тебе. Бережи її, адже така вірність – рідкість.

Торіан підхопив свого камзола із землі і вже хотів вийти, але його схопив за передпліччя монарх.

– І раджу навчитись себе контролювати, брате, – холодним тоном сказав він. – Ще раз насмілишся підняти на мене руку чи погрожувати мені, я не буду таким милосердним. І завжди пам'ятай, що платити буде саме твоя люба Естеса.

Торіан подивився на брата із викликом, відсмикнув руку і побіг до своєї дружини.

Вже на підході до покоїв він почув плач і ще більше пришвидшився, ледь не вибивши двері. Зайшов, побачив її, і його серце почало розриватись від того, як же страждала його дівчинка. Пригорнув до себе, відніс до спальні і намагався заспокоїти. Плач дівчини потрохи стихав, потім стихли і поодинокі схлипи.

Глянув на неї і помітив, що вона вже мирно спить, пригорнувшись, як кішечка до його грудей.

Чоловік поклав її на ліжко, вкрив і поцілував у скроню – вона була гаряча, певно від нервувань піднялась температура. Пішов умився холодною водою з відра, що стояло у ванній, перевдягнувся та ліг до неї, зігріваючи її і захищаючи від поганих снів.

Посеред ночі дівча прокинулось із нестерпним болем в тілі. Їй вже набридло так прокидатись. Знову бік, так ще й спина на додачу. А все через клятий корсет. Дуже обережно вибравшись з обіймів Торіана дівчина тихесенько прокралась до гардеробної, аби нарешті виплутатись з цієї «бісової сукні».

Скинула ліф, спідниці та кринолін. Поволі розв’язуючи корсет, вона здригнулась, коли теплі руки накрили її пальці. Торіан прибрав її долоні і допоміг розв’язати ту ненависну шнурівку. А потім він обійняв дівчину ззаду, поклавши голову їй на плече.

Дихати їй стало легше, але невідомо чи це від того, що корсет більше не був затягнутий, чи від того, що її коханий чоловік був поруч. Вона в його руках просто розтанула. Трохи так постоявши, дівчина відсторонилась.

– Запали каганець, будь ласка, – попросила Ессі, аби хоч щось тут бачити, адже з відкритих дверей до спальні світла йшло малувато.

– Секунду, – кілька ударів кресалом і кімнату заповнило слабке світло.

– Дякую, – дівчина роззирнулась навколо і знайшла недбало кинуту зранку нічну сорочку. Подивилась на Торіана, вагаючись, але все ж почала знімати свою бавовняну сорочку. Дорога тканина була кинута на тахту поруч і на дівчині залишились лише панталони та панчохи.

Очі Торіана потемніли. Від його погляду білявка зніяковіла і кинулась вдягати нічну сорочку, але він підійшов і зупинив її, розглядаючи її руку нахмуреним поглядом.

Там був великий, як чоловіча долоня, синець. Можна було навіть розгледіти пальці. Ессі теж почала оглядати потемнілу шкіру, по якій обережно водив кінчиками пальців її чоловік, окреслюючи слід на її руці.

– Вибач мене, що я так і не зміг тебе вберегти від нього, – тихо сказав Торіан і винувато глянув їй в очі. Дівчина нічого не сказала. Просто обережно обійняла, намагаючись не зробити йому боляче.

– Вдягайся, ти вся холодна, – брюнет відсторонився і подав дівчині її сорочку. Вона нарешті переодягнулась і збиралась виходити, як Торіан неочікувано підхопив її на руки.

– Ти що? Я ж сама можу, – зробила кволу спробу обуритись.

– Підлога холодна. І мені не важко, навпаки, приємно про тебе піклуватись, – він поклав її на ліжко, вкривши ковдрою, а Ессі спостерігала за ним таким закоханим поглядом, що здавалось ніби вона сп’яніла. Одразу ліг поруч і пригорнув до себе, потираючи її холодні плечі долонями.