Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Ярина ніби взяла до рук аркуш романтичного моменту та кожною реплікою відривала по тоненькій смужці. 

Максим почав втрачати терпіння та шкодувати про свою пропозицію:

— Це скоріше початок можливих стосунків, але можемо назвати це ними. 

Ярина задумливо торкнулась вуст кісточкою вказівного пальця:

— Можемо, але не хочемо?

— Якщо ти не хочеш, щоб це було побаченням, достатньо сказати про це. Не обов'язково знущатися. 

— Я не знущаюсь, — Ярина закопилила губу. —  Я просто хотіла вберегти нас від неприємних сюрпризів, яких можна уникнути завдяки кільком питанням, — вона зніяковіло відвела погляд вбік. — А так я не проти, щоб це було побаченням. Якщо це ще актуально.

Зрештою, Костянтину вона не подобалася. Ймовірно вони ніколи не будуть разом. Але ж це не привід все подальше життя сидіти на самоті. А Максим наче хороший, турботливий... І головне — зацікавлений нею. Навіть, якщо його ставлення не було серйозним, і він не планував довгого й щасливого сумісного життя, короткі, але яскраві стосунки того вартували.  

Тиша затягнулася, а вітер подужчав. Ярина потерла плечі та глянула вгору, щоб побачити вираз його обличчя, коли її щоки обережно торкнулась тепла долоня. Максим нахилився й ніжно притягнув її до себе. Теплі вуста ледь відчутно накрили її губи. Це був короткий та ніжний поцілунок. 

Коли Максим відсторонився, Ярина опустила очі та збентежено відвернулася. За відчуттями шкіра почервоніла від вух до самих п'ят.

— Ходімо? — він пошепки запитав. — Відвеземо тебе додому. 

— Угу, — вона швидко кивнула й хотіла побігти вперед, аби приховати багряне обличчя, але він міцно стиснув її долоню й повів поруч з собою.

Ярина уникала погляду навіть, коли Максим всадив її та звичним рухом застібнув пасок безпеки. Він сів поруч та міцно стиснув її холодну бліду долоню. 

Дорога минала у мовчанні. Ярина дивилась у вікно на мерехтіння ліхтарів, а Максим не насідав з розмовами. Проте вже за десять хвилин він стурбовано відхилився та зазирнув наперед:

— Віталію, ми не зашвидко їдемо? 

— Максиме, будь ласка, не хвилюйтеся. У нас відмовили гальма, але я зможу зупинити авто. Не хвилюйтеся, — наполегливо повторив Віталій.