Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Вони підійшли до входу до театру, де вже юрмилися люди, й зустріли Віталія. Розгублена Ярина припустила, що вони сидітимуть втрьох, але у залі він побажав їм гарного перегляду та пішов до шостого ряду. Її ж Максим повів до третього. Ярина цілу хвилину ніяково мовчала, але варто йому було запитати, про що вона задумалась, як він одразу почув і де вона раніше сиділа, коли приходила сюди з мамою, і які місця через необачність брала сама і звідки нічого не було видно. 

Перший акт пролетів ніби одна мить. Музичний супровід, тексти пісень, затишна атмосфера моторошної, але дружної родини, про яку й була вистава — все робило цей вечір надзвичайним.

Коли почався антракт, Ярина та Максим, що сиділи в центрі ряду, зачекали поки інші глядачі вийдуть з зали. Він поклав руку на її долоню та м'яко посміхнувся:

— Підемо до буфету? Хочеш якийсь коктейль? Алкогольний, молочний?

Ярина вимушено посміхнулась: 

— Дякую за пропозицію, але, — вона обережно витягнула долоню та повільно підвелась, — боюся, що я не встигну випити коктейль. Побачимось після антракту? 

— Що? Чому? — він здивовано подався вперед. — Ти куди?

— В чергу. На нижньому поверсі, — вона закусила губу та вказала великим пальцем за спину в напрямку, де мали б розташовуватися сходи, що вели донизу.

На обличчі Максима відбилось розуміння, про відвідування якої таємної кімнати вона говорила. Він відчужено кивнув та пішов блукати поверхом й роздивлятися портрети акторів, що висіли на стіні. 

Черга просувалась повільно. Ярина відхилилась, щоб подивитися, чи багато ще жінок попереду, коли раптом на очі трапилася знайома темна зачіска і рівна постава, яку відкривала сукня з оголеною спиною.

Катерина нервово постукувала підборами. Вона швидко глянула на тоненький наручний годинник й озирнулась, ніби відчула на собі погляд. Ярина швидко повернулась до черги.

Туалет — цікавий феномен. Він зрівнював усіх — і багатих, і бідних. І студентів, що стояли на щабель нижче від двох попередніх. 

Ярина кілька разів спішно відверталася та максимально ухилялась від зустрічі з Катериною. Ніби й викрадали її, але й ніяково теж чомусь саме їй. Ярині довелось сповільнитися на сходах, аби не врізатися в ідеальну фігуру та не виказати власної присутності. Їй здалося, що в натовпі до Катерини приєднався чоловік, але в цю мить її увагу відвернув Максим, який торкнувся плеча. Від несподіванки вона підстрибнула й ледь не перевернула на нього молочний коктейль, який він таки взяв для неї.

Після випитого із задоволенням напою та другого дзвоника Ярина крутилася на місці у залі й намагалась вигледіти Катерину, але без успіху. 

— Все добре? — Максим ніколи не знав, чим дивуватиме Ярина наступної хвилини.

— Так, — вона примружилась, коли на очі трапилась схожа жінка, але у повністю закритій сукні. — Просто здалося, що побачила знайому.

— Хочеш привітатися? — він з розумінням кивнув. 

— Оце вже ні, — Ярина заперечно хитнула головою, мимоволі втягнула голову в плечі та втиснулась у сидіння.

Після завершення другого акту всім акторам глядачі подарували квіти. Особливо Ярина звернула увагу на величезний букет, який подарували молодій дівчині, що грала другорядну, але яскраву роль. Одразу згадалися лілії, які днями подарував Максим. Він був першим, хто подарував їй квіти просто так. Без якоїсь причини чи з нагоди. Вона вже не один раз пошкодувала, що не забрала тоді букет з багажника. 

На вулиці Максим несподівано потягнув Ярину у протилежному від машини напрямку. Вони повільно пройшлися вуличкою та зупинилися біля дерев, на яких яскраво світилися гірлянди. Ставало холодніше.

— Ти зустрічаєшся з Костею? 

Ярині знадобилося кілька секунд, щоб усвідомити, що мова йшла про Костянтина. Вона тяжко зітхнула. Непогано ж провели час разом, нащо було все псувати цим питанням?

— Ні. Я не зустрічаюсь ані з Костею, ані з Сергієм, ані з кимось іншим. 

— Тоді… Ти сьогодні сказала, що це не побачення. Але я хотів би, щоб це було ним. Як ти до цього ставишся? 

Ярина здивовано розкрила рот та кілька разів кліпнула віями.

— А… Я маю щось зробити, щоб це було побаченням? — вона недовірливо примружила очі. Ще не вистачало опинитися оголеною в чужій квартирі невідомо в якій частині міста. 

— Тільки погодитися з цим. Щоб і ти, і я однаково ставилися до цього вечора як до чогось більшого. 

Мозок Ярини знову видав помилку. Він же... не міг насправді хотіти стосунків з нею?

— А… побачення означатиме, що ми не можемо мати побачення з іншими людьми? 

Очі Максима здивовано розширилися:

— Звісно.

— А це означає, що тільки я не можу мати побачення з іншими людьми, чи й ти теж?

— І ти, і я, однаково, — він ледь чутно скрипнув зубами.

З ким вона зібралась зустрічатися, якщо вже зараз про таке питала?

— А це означатиме, що ми в стосунках? Чи це просто побачення?