Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Едклінт подивився скоса на Мікаеля Блумквіста. Він, здавалося, хотів щось сказати, але стримався. Мікаель звів брови.

— Ви задоволені отриманою інформацією? — спитав зрештою Едклінт.

— Цілком. А ви задоволені співпрацею з «Міленіумом»?

Едклінт повільно кивнув.

— Ви розумієте, що я можу за це дістати на горіхи? — спитав він.

— Тільки не з мого боку. Я розглядаю отримувану тут інформацію як відомості від джерела, якому гарантовано анонімність. Я викладатиму факти, не згадуючи, яким чином їх отримав. Перш ніж здавати матеріал у друк, я візьму у вас формальне інтерв’ю. Якщо ви не захочете відповідати, ви просто скажете: «Без коментарів». Або зможете висловити свої міркування про «Секцію спецаналізів». Вирішувати будете самі.

Едклінт кивнув.

Мікаель відчував задоволення: протягом кількох годин «Секція» раптом набула фізичної форми, і це був справжній прорив.

Соня Мудіґ із жалем констатувала, що нарада в кабінеті прокурора Екстрьома затягується. На столі конференц-залу вона знайшла забуту пляшку мінеральної води і вже двічі телефонувала чоловікові, повідомляючи, що затримується, і пообіцяла йому компенсацію у вигляді приємного вечора. Їй поступово ставало все більше не по собі, і врешті-решт вона стала почувати себе мало не злочинницею.

Нарада закінчилася лише о пів на восьму. Цілком несподівано для Соні Мудіґ двері кабінету відчинилися, і в коридор вийшов Ханс Фасте. Відразу за ним з’явився Петер Телебор’ян, потім показався літній сивоволосий чоловік, якого Соня Мудіґ раніше не бачила. Останнім вийшов прокурор Екстрьом і, надягаючи на ходу піджак, погасив верхнє світло і замкнув двері.

Соня Мудіґ піднесла мобільний телефон до щілини у фіранках і двічі сфотографувала компанію перед дверима кабінету. Постоявши кілька секунд, вони попрямували коридором.

Поки вони проходили повз конференц-зал, Соня Мудіґ затамувала віддих. А коли двері на сходи нарешті зачинилися, Соня відчула, що вся вкрилася холодним потом. Підвівшись із стільця, вона ледве стояла на ногах.

На початку дев’ятої вечора Моніці Фігуеролі зателефонував Бубланськи.

— Ви хотіли знати, чи була в Екстрьома нарада.

— Так, — відповіла Моніка.

— Вона щойно закінчилася. Екстрьом зустрічався з доктором Петером Телебор’яном, а також з моїм колишнім співробітником інспектором Хансом Фасте і літнім чоловіком, якого ми не знаємо.

— Хвилинку, — сказала Моніка Фігуерола, прикрила телефон рукою і звернулася до решти: — Наша спонтанна ідея дала плоди. Телебор’ян поїхав прямо до прокурора Екстрьома.

— Ви слухаєте?

— Пробачте. У нас є який-небудь опис невідомого третього чоловіка?

— Навіть краще. Я надішлю вам його фотографію.

— Знімок. Чудово, я ваша довічна боржниця.

— Готовий скостити борг, якщо мені повідомлять, що відбувається.

— Я вам передзвоню.

На хвилину за столом запала мовчанка.

— Гаразд, — сказав під кінець Едклінт. — Телебор'ян зустрічається з представником «Секції» і потім їде прямо до прокурора Екстрьома. Я би дорого заплатив, щоб дізнатися, що там обговорювалось.

— Можете запитати у мене, — запропонував Мікаель Блумквіст.

Едклінт з Фігуеролою поглянули на нього.

— Вони зустрічалися, щоб уточнити деталі стратегії, як їм через місяць на суді краще розібратися з Лісбет Саландер.

Моніка окинула його пильним поглядом, потім повільно кивнула.

— Це припущення, — зауважив Едклінт. — Якщо ви, звичайно, не маєте паранормальних здібностей.

— Це не припущення, — заперечив Мікаель. — Вони зустрічалися, щоб обговорити деталі судово-психіатричної експертизи Саландер. Телебор’ян якраз закінчив писати висновок.

— Нонсенс. Саландер ще не обстежили.

Мікаель Блумквіст знизав плечима і відкрив сумку з ноутбуком.

— Раніше це Телебор’яну не заважало. Ось останній варіант висновку судово-психіатричної експертизи. Як бачите, її датовано тим тижнем, на якому почнеться суд.

Едклінт з Фігуеролою уважно вивчили покладені перед ними папери, потім обмінялися багатозначним поглядом і подивилися на Мікаеля Блумквіста.

— І де ви це роздобули? — поцікавився Едклінт.

— Вибачте. Анонімне джерело.

— Блумквісте… ми повинні довіряти один одному. Ви приховуєте інформацію. У вас є ще подібні сюрпризи?

— Так. Зрозуміло, таємниці у мене є. Я також переконаний у тому, що і ви не відкриваєте мені всього, що є в СЕПО. Чи не так?

— Це не одне і те ж.

— Ні. Якраз те ж саме. Цей захід припускає нашу співпрацю. Ми повинні, як ви справедливо говорите, довіряти один одному. Я не приховую нічого, що може допомогти вашому розслідуванню діяльності «Секції» або скоєних злочинів. Я вже передав матеріал, який показує, що Телебор'ян разом з Бйорком скоїли в дев’яносто першому році злочин, і розповів про те, що він знову збирається зробити те ж саме зараз. І ось — документ, що підтверджує це.

— Але таємниці у вас є.

— Звичайно. Вам доведеться або припинити співпрацю, або змиритися з цим.

Моніка Фігуерола дипломатично підняла палець, щоб привернути до себе увагу.

— Вибачте, але чи означає це, що прокурор Екстрьом працює на «Секцію»?

Мікаель насупив брови.

— Не знаю. Я швидше схиляюся до того, що він — корисний їм ідіот, якого «Секція» просто використовує. Він кар’єрист, але здається мені порядним і тупуватим. Разом з тим, за відомостями одного джерела, він проковтнув більшу частину того, що Телебор’ян розповідав про Лісбет Саландер у той час, коли її ще розшукували.

— Ви хочете сказати, що ним легко маніпулювати?

— Саме так. А Ханс Фасте — ідіот, який думає, що Лісбет Саландер справді лесбіянка-сатаністка.

Еріка Берґер сиділа на віллі в Сальтшьобадені сама-самісінька, почуваючи себе такою наляканою і розгубленою, що не могла зосередитися на жодній справі. Їй увесь час здавалося, що хтось от-от зателефонує і розповість, що на одному із сайтів в Інтернеті викладені її фотографії.

Еріка зловила себе на думці, що знов і знов думає про Лісбет Саландер і все більше розуміє безглуздість пов’язаних з нею надій. Саландер лежить у Сальгренській лікарні під охороною, до неї не пускають відвідувачів і навіть не дозволяють читати газет. Проте вона напрочуд сильна дівчина. Незважаючи на ізоляцію, вона зуміла зв’язатися з Ерікою в ICQ, а потім і телефоном. А два роки тому вона самостійно викрила імперію Веннерстрьома і врятувала «Міленіум».

О восьмій годині вечора у двері подзвонила Сусанн Ліндер. Еріка здригнулася, ніби хтось вистрелив у неї в кімнаті з пістолета.

— Привіт, Берґер. Сидимо в темряві з похмурим виглядом?

Еріка кивнула і запалила світло.

— Привіт. Я піду поставлю каву.

— Ні. Краще я. Що-небудь є новеньке?

Так, нічого особливого. Прорізалася Лісбет Саландер і взяла мій комп'ютер під контроль. А ще зателефонувала і сказала, що Телебор'ян зустрічається вдень з якимсь Юнасом на Центральному вокзалі.

— Ні. Нічого нового, — сказала вона. — Але я хотіла б з твоєю допомогою дещо перевірити.

— Гаразд.

— Як тобі така можливість, що це не маніяк, а хтось з мого оточення, охоплений бажанням звести зі мною порахунки?

— А в чому різниця?

— Маніяк —