Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Орден на арешт Бориса був підписаний миттєво. Було об’явлено план перехоплення головних злочинців. Обличчя всіх членів «компанії шукачів скарбу» (як вони себе жартома називали на відео) були опубліковані на всіх дошках об’яв.

Додому, колись шанованого, Бориса Артуровича приїхала ціла група. Але його там не було. Заледве віднайшли якусь сусідку, котра вся тремтіла від страху. Вона і повідомила, що сьогодні зранку до нього приїхали якісь невідомі люди в чорних шкіряних куртках, неприємної зовнішності. Їх було троє. Після того як вони увійшли, з квартири було чути крики, якісь звуки і сварку. А потім Борис поплівся з ними. НУ як поплівся, потягнули до машини.

– Отже, нашого Бориса більше нема! – зітхнув Серж. – Такі люди не люблять жартувати. Думаю, що вони зрозуміли, що їх хтось здав. Ну а єдиний, хто це міг грамотного зробити – був Борис.

Треба шукати цих «не приємних джентльменів в чорних куртках». Це справа часу. Адже камери в під’їзді зафіксували все. Цього цілком досить. Головне, що справа пішла по прямій.