Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

Якби я могла цей жах контролювати, то не зробила б!

У цьому й жах!

Повертаю голову і ледь не смикаюся, бо звідси видно килим. Не можу і не хочу туди дивитися.

Його заколисування мене все-таки заспокоюють.

— Гарніше нікуди, — сопе мені на вухо, — нікуди, бля. Тобі на розслабоні потрібно бути просто. Мозок відключи. І все вийде, як зараз.

— Ти з глузду з'їхав! — пихкаю я.

Кулак мене ледь не зверху на себе навалює, і гарячить мені шкіру своїми словами:

— Ну припини, Алісо. Як дитина. Ну нічого, все гарно буде.

У коридорі чується шум. Ваня повернувся з тренування! Намагаюся підскочити, але Вася мене до матраца прикладає. Щось мені не подобається, як у нього в звичку увійшло мене переносити і підкидати, куди захочеться.

По стегнах мене шльопає і пускає в плече слину.

— Лежи нормально, я малого піду зустріну. І овочеве рагу в нього запхаю.

Дивлюся на нього з-під чола. Насторожено. А чи не зуби мені заговорює? "Все гарно буде" зазвичай із бичачої мови перекладається як "я вже вирішив як буде".

І я виявляюся, звісно, права.