Читати книгу - "Хрещений батько"

Рік тому Джоні Фонтане сидів в оббитому плюшем кабінеті кінокомпанії, яку він очолював, а на душі йому було так зле, як, здається, ще ніколи в житті. І то дивно, бо перший фільм, який він зробив і в якому головну роль він відвів для себе, а характерну – для Ніно, приносив прибутки тоннами грошей. Вдалося все. Усі зробили те, що від них вимагалося. Витрати на виробництво були менше від запланованих. Усі мали заробити хороші гроші, а Джеку Вольцу укорочувалось років десять життя. У Джоні тепер було ще дві картини у виробництві. В одній головного героя грав він сам, в іншій – Ніно Валенті. Ніно був неперевершений на екрані у ролі привабливого розманіженого коханця, що їх на екрані жінки полюбляють показувати між грудей. Такий собі заблукалий парубійко. Хоч за що б він взявся, все приносило гроші, купу грошей. Хрещений Батько через банк отримував свої проценти, і це справді тішило Джоні. Він виправдав сподівання свого Хрещеного. Але зараз це не вельми розраджувало його.

Тепер він став успішним незалежним кінопродюсером, і в нього став такий же, а може, й більший, вплив, як тоді, коли він був співаком. Вродливі вертихвістки упадали довкола нього, як і раніше, хоча більше з комерційних міркувань. У нього з’явився власний літак, він жив ще розкішніше, мав спеціальні податкові пільги, які надаються не артистам, а лише бізнесменам. Якого ж дідька було йому ще треба, що йому дошкуляло?

Він знав, що саме. Лоб йому замалим не розривався, у ніздрях пекло, у горлі горіло. Подолати сверблячку вдавалося лише співаючи, але він боявся навіть взяти ноту. Він з цього приводу побував у Джуліса Сігала і поцікавився, коли можна заспівати. Джуліс відповів, що будь-коли, якщо виникне бажання. Отож він спробував, але голос звучав так хрипко і так нікчемно, що він відразу ж залишив свої спроби. А наступного дня його горло боліло немилосердно, хоча якось інакше, ніж до видалення поліпів. Не просто боліло, вогнем палило. Він боявся співати, боявся, що назавжди втратить голос або зіпсує його.

А якщо він не міг співати, то пса варте все інше. Усе інше було гівном собачим. Спів – це єдине його справжнє покликання. Не виключено, що він розумівся на співі й уподобаній ним музиці краще за будь-кого в цілому світі. Так, він знав, що тут він неперевершений. За всі ці роки він став справжнім фахівцем. Ніхто не міг вказати йому, чи так, чи не так, у нього не було потреби звірятися з іншими. Він знав. Яка втрата, яка прикра втрата!

У п’ятницю він надумав провести вихідні з Вірджинією і дітьми. Він подзвонив їй, як завжди, щоб попередити про своє прибуття. А фактично для того, щоб дати їй можливість відмовитися. Але вона ніколи не заперечувала. Жодного разу за всі роки їхнього розлучення. Бо вона ніколи не могла бути проти зустрічі її дочок із їхнім батьком. «Ну й стерво!» – подумав Джоні. Йому поталанило з Вірджинією. І хоча він розумів, що вона була йому не байдужішою від будь-якої іншої жінки в його житті, вони обоє не могли знову розпочати спільне статеве життя. Можливо, коли їм виповниться по шістдесят п’ять, у віці, коли вже люди йдуть на пенсію, вони разом відійдуть від активного життя, від усіх справ, від усього.

Але дійсність зіпсувала його мрії. Коли він приїхав, то побачив, що Вірджинія не в гуморі, обидві дівчинки також не в захопленні від зустрічі з ним, бо їм обіцяно на вихідні відвідини якихось подруг на каліфорнійському ранчо, де вони можуть покататися на конях.

Він сказав Вірджинії, щоб вона відправила дівчат на ранчо, і на прощання поцілував їх, винагородивши чарівливою усмішкою. Він чудово їх розумів.

Яка дитина не надала б перевагу можливості погасати на коні десь на ранчо перед перспективою нидіти з буркотливим батьком, що також нерадісно несе свої батьківські обов’язки? А Вірджинії він сказав:

– Я трохи вип’ю у тебе і теж побіжу.

– Добре, – відповіла вона. Для неї настав один із її поганих днів, що траплялись доволі рідко, але траплялись. Їй було нелегко вести таке життя. Вона дивилась, як він знову наливав особливо велику порцію напою.

– Для чого ти себе підбадьорюєш? – запитала Вірджинія. – У тебе все чудово виходить. От ніколи б не сказала, що з тебе вийде такий успішний бізнесмен.

– Це нехитра штука, – посміхнувся у відповідь їй Джоні. Водночас він подумав: «Так ось де собака заритий». Він розумів жінок і збагнув, що Вірджинії недобре, бо їй здавалося, що у нього в житті все йде як по маслу. Жінкам завжди не по собі, коли вони бачать, що їхні чоловіки живуть собі на втіху. Їх це дратує. У них тоді меншає впевненості, що і надалі вдаватиметься попихати чоловіками завдяки почуттям, сексуальному потягу чи шлюбним узам. Отож швидше для того, щоб підбадьорити її, ніж щоб поскаржитися, Джоні сказав:

– Яке все це має, у бісового батька, значення, якщо я не можу співати?

Вірджинія озвалася дещо роздратовано:

– О Джоні, ти ж не маленький. Тобі вже за тридцять п’ять. Чого б це ти мав і досі сушити собі голову через оті дурні співи? Хай там що, а, ставши продюсером, ти заробляєш значно більше грошей.

Джоні зиркнув на неї здивовано і відповів:

– Я співак і люблю співати. При чому тут мій вік?

– Мені ніколи не подобалося твоє співацтво, – не вгавала Вірджинія. – Тепер, коли ти довів, що здатний робити фільми, я рада, що ти не можеш вже більше співати.

Їх обох здивувала лють, із якою Джоні відповів:

– Це найдурніша, найпаскудніша річ, яку ти могла мені сказати.

Він був уражений. Як тільки Вірджинія могла почуватися так, чому вона так не любила його?

Вірджинію потішило, що її слова зачепили його за живе, а також що він вибухнув такою брутальною люттю до неї.

– А як ти думаєш, – говорила вона, – мала б я почуватися, коли всі оті дівахи умлівали біля тебе через той твій спів? Як би ти зреагував, якщо б я задрала спідницю і з голим задом носилася по вулиці, спокушуючи бахурів? Оце і є суть твоїх співів, і я завжди благала, щоб ти втратив голос і більше ніколи не співав. Але то було ще до нашого розлучення.

Джоні допив свій напій.

– Ти нічого не розумієш. Нічогісінько. – Він пройшов на кухню і зателефонував Ніно. Вони швидко домовилися поїхати разом до Палм-Спрінгс на вихідні. Джоні дав Ніно номер телефону однієї дівчини,