Читати книгу - "Кров Дракона. Хто із нас жертва?"

«Знову те саме, — думала собі, споглядаючи видовище із засмученим виразом обличчя, — Щодня все гірше…»

Вона підвелася, наче відчула потребу негайно піти звідси, загубитися глибоко в пущі лісу, що розкинувся на північ та схід від будинку. Темрява між стовбурів дерев манила до себе, обіцяла прихисток та змогу не чути всього бруду, яким зараз поливали один одного батьки.

Ельгі подивилася на батьків, закусила пригнічено нижню губу і побігла до лісу.

«Він манить мене…Я так давно не бачила Змійчика. Можливо сьогодні пощастить?»

Поки Фалмін люто сварився зі своєю дружиною, дівчинка добігла до лісу та розчинилася між дерев.

— Як давно ти зраджувала, Катрін?! Скільки часу він вливає тобі в вуха ці нісенітниці?! — голос Фалміна тремтів від люті, відбивався від стін і налітав на рудоволосу жінку, в чиїх очах читалася розгубленість та відчай.

Надворі саме загриміло.

— Фалміне, ти не розумієш…

— Ти думала, що я нічого не дізнаюся? Гадала, твоя різка поведінка щодо Ельгіди та її майбутнього омине мою увагу?! — Фалмін стиснув кулаки, ледь стримуючи потік агресії та люті, що розплився його тілом.

Катрін не відповіла, замість цього відвела погляд, обхопила себе за плечі руками, наче цим хотіла відгородитися від чоловіка. Фалмін зціпив зуби, вилаявся, від відчаю ще раз гупнув по столу. Катрін мовчала.

— Дев'ять років, Катрін! Дев'ять чудових років у шлюбі, в коханні та розумінні! А тепер ти усе ламаєш, і заради кого?! Хочеш забрати Ельгіду в кляту чародійську академію, де над такими дівчатками ставлять експерименти та усіляко намагаються використати? Нізащо!

— В Еленітелі вона зможе повністю реалізувати свій потенціал, Фалміне! Я чародійка, і знає, про щ говорю. До того ж там безпечно! — відказала Катрін більш впевнено. — Ти чудово знаєш про здібності Ельгіди…і про її родовід також.

Фалміна пересмикнуло. Він на мить примружив очі, боячись навіть повірити у свою страшну здогадку. Ці слова не могла говорити Катрін…Вона б ніколи не дійшла до такого сама, а відповідно…

— Він знає про дівчинку? — глухо запитав чоловік, і голос його звучав металево та якось штучно, — Твій клятий коханець знає не лише про її здібності, вірно?

Катрін зустрілася із ним поглядом, закусила губи в нерішучості та страху, який відчула від погляду чоловіка. Вона побачила там синій вогонь. Ніколи ще, скільки жінка бачила подібне, це не віщувало нічого хорошого.

— Я хочу вберегти дитину, Фалміне, зберегти її людей, котрі можуть дізнатися про її родовід і використати у своїх цілях. Невже ти не розумієш?!

Фалмін, здавалося, не чув її.

— Ти розповіла йому про те, хто я такий? Ким були мої предки?

Катрін запнулася, на мить винувато опустила погляд, наче боялася сказати це вголос. Фалмін дивився на неї і не зводив свого страшного погляду із дружини, його обличчя потемніло, подібно до небу на дворі.

— Він знає про нашу драконячу кров. Він знає про те, що наші предки ведуть свій родовід від Затрігдіра і були правителями цих земель тисячу років. Він знає, що дівчинка, як і її батько, має права на престол усієї Благандії. А тепер різко хоче забрати її у мене, відділити від батька та зачинити у вашій бісовій академії і в потрібний момент використати. Правда, Катрін?

Було помітно, як губи жінки затремтіли, а погляд скакав, наче м'ячик. Фалмін від реакції дружини похолов, присів на стілець і обхопив голову руками. Надворі загриміло.

«Це катастрофа…Якщо знає цей покидьок, тоді дізнаються і інші…»

— Я охороняв цю таємницю все своє життя, боявся, аби хтось вивідав про мене та мою кров…І ти перша, кому я довірився, кого я покохав після десятків років самотності та поневірянь. А Ельгіда…ця дитина усе для мене, Катрін, ба навіть більше, аніж ти в свій час. — Фалмін сказав це крізь долоні, зімкнуті на своєму обличчі, а Катрін прямо ж таки відчула, як тремтить тіло чоловіка. Чи то від гніву, чи ж від зневіри.

— Як і кожна матір, я бажаю своїй доньці лише найкращого, Фалміне. — Катрін наважилася підійти до чоловіка, присіла поруч, обійняла його за плечі і спробувала зазирнути у вічі. — Ми із тобою крові од крові дракони, колись я була іншою, мала життя, яке докорінно відрізнялося від нинішнього. Я також відмовилася від багатьох речей, як і мої батьки, які будучи чистокровними драконами перевтілилися в людей та влилися в їх суспільство, стали частиною цього світу, що колись взяв гору над світом драконячим. А тепер у нас є донька, в якій тече кров вищих драконів, і до того ж бога-дракона Затрігдіра. Вона може використати це, повернути велич нашому роду та расі. І ти міг би, якби не відмовився від свого дару, від своїх предків. Але я не збираюся із цим миритися, і саме тому звернулася по допомогу до людини, яка здатна допомогти нам…

— Ти не отримаєш Ельгіду.

Катрін запнулася, застигнута зненацька словами Фалміна. А точніше тоном, із яким він їх сказав. Вона повільно забрала руки від чоловіка і заціпеніла, адже відчула неймовірно потужну та небезпечну енергію, що почала потоком виходити від Фалміна.

Дощ затарабанив у шибки вікон, вітер завив, загриміло і вже через декілька секунд небо освітила блискавка.

Жінка від цього звуку мимоволі зітхнула, а тіло її напружилося. Вона підвелася і навіть не відчула, як долоні її почали нагріватися, а губи були готові