Читати книгу - "Екстремофіл, Алан Кервін"

— Чіп працює на аразані, тож якщо там є якийсь клапан... — приголомшено пролепетав Тео і підвівся.

— Сядьте, ви надихалися диму, ще впадете, — захвилювався малий.

— Мені потрібно до церкви, — він облишив на сходах ковдру, маску й поспішив до площі.

Напівдорозі він зустрів Мілана, який біг до лікарні.

— Мілане, — він зупинився і, важко дихаючи, витріщився на нього.

— Тео, вибач, я не встиг тебе попередити...

— Про що?

— Ця вибухова вистава — прикриття. Насправді Марту вивезли до вибуху і підклали фрагменти тіл, щоб імітувати її загибель. Вона жива і прямує на схід. Видихай, — посміхнувся Мілан.

Тео заплющив очі й важко перевів подих. Можливо, навіть добре, що він не знав про це, так його розпач бачили всі, але...

— Дощ над Долиною може не допомогти зупинити виселення жителів Річкового порту.

— Чому ти так думаєш?

— Ти знав, що тетраедри можуть активувати чіпи на вибух?

— Ні... Хочеш сказати, що якщо люди відмовляться виїжджати, то вони...

— Я просто хочу, щоб ти знав про цю їхню здатність. А що сказав твій батько?

— Що чекає на нас завтра в околицях Дунгу.

— Що це?

— Містечко в Африці. Одне з небагатьох, що вціліло ще з твоїх часів. Від нього до Південної брами близько сотні кілометрів.