Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Може, ти, Гульвісо, забув, що я заміжня жінка і поважно ставлюся до свого статусу? Тільки мій чоловік може до мене торкатися…
Гульвіса глузливо підморгнув:
— А хто ж тоді я, по-твоєму, любове моя? Чи ти забула, що я і є твій чоловік? До того ж, перший, у мене перевага…
Ці слова спантеличили дону Флор і вона завагалася, перш ніж відповісти:
— Не вигадуй… Нема про що й говорити…
Знадвору почулися впевнені кроки доктора Теодоро.
— А ось і мій чоловік, іди вже Гульвісо, тобі пора!.. Я страшенно рада, ти й не уявляєш, яка рада тебе побачити… Це було прекрасно, я дуже цього потребувала.
Але Гульвіса і не думав іти.
— Поквапся, божевільний, зараз він відчинить двері!
— А чому я, власне, мушу йти?
— Бо він зараз зайде та й побачить тебе, голого, і що я, по-твоєму, маю йому сказати?
— Дурненька… Нічого він не побачить, лише ти можеш бачити мене.
— Але ж він ляже в ліжко…
Гульвіса скрушно знизав плечима.
— Нічого не вдієш, нам, звісно, буде трохи затісно втрьох, але що поробиш, таке життя…
Цього разу вона не на жарт розізлилася:
— Та що це ти собі надумав? Як можеш так до мене ставитися? Хто тобі дав право говорити зі мною, як із послідущою хвойдою? Та як ти смієш? Чи в тебе й краплі поваги не зосталося? Ти геть, бачу, забув, що я порядна жінка…
— Не гнівайся, люба… Ти ж сама мене покликала…
— Я лише хотіла тебе побачити і поговорити з тобою…
— Але ж ми ще навіть не поспілкувалися…
— То приходь завтра, тоді й наговоримось, а зараз…
— Я не можу отак просто брати і приходити… Чи, може, ти собі думаєш, що це так просто, як гайнути в Санто-Амаро чи в Фейру-де-Сантану? Чи, по-твоєму, мені досить сказати: «Ну все, мені пора, скоро повернуся»? Ні, люба, якщо вже я тут, то це надовго.
— Але ж заради Бога — не в спальні, не в ліжку! Послухай, Гульвісо, навіть якщо він тебе не побачить, я помру від сорому, знаючи, що ти тут, поруч. Я так не можу, — в її голосі забриніли сльози, а бачити, як вона плаче, Гульвісі завжди було нестерпно…
— Ну гаразд, я ляжу в вітальні, а завтра все обговоримо. Але спершу поцілуй мене.
Чути було, як доктор миється у ванній, долинав шум води. Дона Флор підставила щічку.
— Е, ні, моя люба… Або цілую твої вуста, або нікуди не йду…
Ще трохи і доктор буде в спальні… Що залишалося доні Флор? Довелося скоритися тиранові.
— Ох, Гульвісо… — тільки й мовила дона Флор, як жадібні вуста затулили їй рот. О той палкий, нестримний, довгоочікуваний цілунок. Справжній поцілунок!
Гульвіса вийшов голий і красивий, о, який же він був красивий! Золотистий пушок вкривав його руки і ноги, на грудях красувалися світлі кучері, шрам від ножа на лівому плечі, грайливі вуса та хтивий, сповнений жаги погляд. Він пішов, а її вуста досі палали від палкого поцілунку.
Ледь переступивши поріг, Теодоро засипав дружину заслуженими компліментами:
— Свято вдалося на славу, люба. Ти все чудово спланувала, було вдосталь і їжі, і напоїв. Ось це я розумію — враховано кожну дрібницю… — І він почав переодягатися за узголів’ям ліжка, доки дона Флор одягала сорочку.
— Так, Теодоро, все вдалося на славу.
З нагоди їхньої урочистої дати дона Флор вирішила вдягнути сорочку, що була на ній їхньої першої шлюбної ночі в Паріпе, витвір мистецтва дони Енеїде, відтоді вона її жодного разу не вбирала. Поглянувши в дзеркало, переконалася в тому, що красива і жадана, і їй одразу ж захотілося, щоб Гульвіса її побачив.
— Теодоро, я піду поп’ю води.
Мабуть, Гульвіса заснув після своєї виснажливої дороги, і боячись розбудити, вона пройшла коридором навшпиньках. Їй хотілося лише краєм ока побачити його, злегка торкнутися до його обличчя і, якщо він не заснув, показати хоча б здалеку свою прозору сорочку.
Дона Флор увійшла до вітальні саме тієї миті, коли Гульвіса поспіхом виходив звідти. Вона зупинилась, і її лише обдало холодом, а серце стислося: отже, ображений Гульвіса таки вирішив піти і вона знову зостається сама. І не побачить уже його красивого обличчя, його вуст, спраглих поцілунку, ніколи вже вона не прикриватиме своїх принад сорочкою, щоб він, голосно регочучи, зривав її з неї, ніколи більше… Вона образила його, і він пішов…
Що ж, може, це й на краще. Вона порядна жінка, а порядним жінкам не годиться милуватися голизною іншого чоловіка, тимчасом як її законний чекає в ліжку в новій піжамі (подарунок на річницю). Так навіть краще… Гульвіса пішов назавжди… Вона побачила його, поцілувала, то й добре. Так краще, повторювала вона, так буде краще…
Дона Флор попрямувала в спальню. Але чому він так поспішав? Чому вирішив раптом піти, коли щоб опинитися тут, здолав простір і час? Хтозна чи пішов він назавжди, можливо, ще й повернеться?
А може, він просто вийшов прогулятися нічною Баїєю, перевірити, як там без нього гра? Що як просто вирішив навідатися в «Палас», у «Три Герцоги», у «Табарис», «Абайшадиньйо» чи в притони Зезе Менінгіта й Абіліу Мокеки, або в кубло Паранаґуа Вентури?
V
ПРО ЗАПЕКЛУ БОРОТЬБУ ДУХУ ТА ПЛОТІ, ПРО ДИВОВИЖНІ ТА НЕЙМОВІРНІ ПОДІЇ ЧЕРЕЗ КАРКОЛОМНІ ОБСТАВИНИ, ЩО МОЖЛИВІ ЛИШЕ В БАЇЇ, ВІРИТЕ ЧИ НІ…
(під акомпанемент атабаке, аґоґо та жартівливої пісеньки Ешу: «заледве зачинив я двері, як знову велів їх відчинити»)
КУЛІНАРНА ШКОЛА «СМАК І МИСТЕЦТВО»
ЯКА ЇЖА СМАКУЄ, А ЯКУ НЕНАВИДЯТЬ БОГИ ОРИША
(Зі слів Діонісії Ошоссі)
Щосереди Шанґо ласує амалою[67], а в інші дні їсть черепах та баранину (ажапа та агута).
Еува, богиня джерел, терпіти не може кашаси та курятини.
Іямассе полюбляє страву з фазана — конкем.
Для еґума готуйте козла та півня.
Омолу ненавидить краби.
Манірна Ошум, яка обожнює дзеркала та віяла, любить їсти страви з батату, цибулі та креветок. Як гарнір до козлятини, улюбленого м’яса цього божества, слід подавати кукурудзяне борошно з пальмовою олією та бджолиним медом.
Ошоссі, найшанованіше божество, король Спокою й чудовий мисливець, страшенно вибагливий у їжі. У лісі він полює на вепрів, а рибу їсть лише очищену і на дух ненавидить батат і білу квасолю, а ще він зневажає вікна, адже його домом є дикі чагарі. Для войовничої богині Янси, яка не визнає смерті, не варто подавати салат-латук або сапоте, її улюблена страва — аракаже.
Квасоля з кукурудзою — для Ошумари, а для Нана — добре приправлене каруру.
Божество
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дона Флор та двоє її чоловіків», після закриття браузера.