Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Тихий, але наполегливий голос поступово вводив мене в транс. Я прикрила повіки і виконувала його вказівки. Навколо все зникло. Залишилися лише тихі слова на краю свідомості та темрява.

«Хто я?» — це питання промайнуло в порожнечі. Я була всюди та ніде одночасно. Все й нічого.

— Згадай усе. Кожну мить свого життя, кожен вибір, кожне потрясіння. Ти — це твої реакції на події. Ти — це твої рішення. Ти — це твої бажання. Ти — це твої мрії. Ти — це люди, яких ти любиш.

Порожнеча здригнулася.

Почали з'являтися картинки спогадів.

Ось я, вимазана в полуничному варенні, біжу до Хенка, відчайдушно перебираючи маленькими ніжками. Він підхоплює мене на руки і дзвінко цілує у щоку. Наш сміх заповнює стіни порожнього будинку, роблячи його рідним та затишним.

Безпека, щирість, щастя.

Виник наступний кадр.

Ми з Ембер вбираємося в сукні її матері, які вона забула скласти в шафі. Сусідка запевняє мене, що ми будемо виглядати як принцеси. Я відмовляюся брати чужі речі без дозволу, але вона запевняє, що це її будинок, тому все в ньому теж її. Одяг на десять розмірів більше за нас, але нам начхати. Нам сім років, ми сміємося, ще не підозрюючи, що чекає на нас у майбутньому.

Веселощі, забава.

Ми з Рене їдемо на велосипедах, намагаючись обігнати одне одного. Осіннє листя встеляє дорогу. Вітер розвиває кучеряве волосся подруги. Вона за'їжджає в калюжу і починає верещати. Попереду нас нескінченна дорога та цілий світ.

Воля, надія на майбутнє.

Я вкотре стукаю до будинку Ембер. Вона зустрічає мене, ми обмінюємось кількома фразами. Дівчина випромінює гнів і роздратування. Я питаю, що трапилося. Подруга кричить на мене, а потім зачиняє перед моїм носом двері.

Занепокоєння, нерозуміння, тривога.

Я сиджу на ліжку у стінах своєї кімнати. Сльози скочуються по щоках. У руках затиснутий медальйон, на якому зображено вагітну жінку та хлопця з купою татуювання на тілі. Настав мій день народження. Минуло рівно чотирнадцять років зі смерті матері.

Горе, жаль, туга, безмірний смуток.

Це все відбувалося зі мною.

Спогади заповнили порожній простір, в центрі якого почалося загоратись світло. Зовсім маленьке, але воно там було. Я намагалася дотягнутися до нього, але воно віддалялось все далі і далі, а потім зовсім зникло.