Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

37.2

— Я кохаю тебе, Доронін, — видихаю.                                                              

Думав, що складно буде це сказати. Але ні. У потрібний момент само собою вирвалося. 

— І ти мовчав тому, що я сказав, що нам краще забути ту ніч? 

Знову крок назад і знову тягне на себе.                                                                            

— Так завжди було в нас із тобою, — зітхаю. — Ти вирішуєш, йдеш вперед. А я йду за тобою, тили прикриваю. 

— І зараз тобі потрібен реванш, — не питає — стверджує.                                                          

І опускається на диван. А я настільки був зайнятий нашою перепалкою, що навіть не помітив, як ми до нього підійшли. 

Обличчя Андрія тепер на рівні мого паху. І справляється з ременем і ширінкою він занадто швидко. А я стою, дивлюся на це й очам своїм не вірю. Боюся злякати момент. 

Штани з тихим шелестом опускаються донизу. Їхню долю повторюють боксери. Член стоїть як олов'яний солдатик, вказуючи напрямок, де йому хочеться опинитися.                                            

Андрій вивчає мій стовбур поглядом і пальцями. А потім йому цього стає замало і він застосовує язик. А потім і губи. Закидаю голову, обхопивши її руками. Впиваюся пальцями в шкіру, навмисне завдаючи собі болю. Бо надто солодко. І я вже кінчити готовий тільки від одного вигляду. Тому й не дивлюся. 

Але й відчуття дах зривають. Ричу, стримуюся. Хочу завити, але не дозволяю собі цього. З кожним разом Андрій насаджується дедалі глибше, й ейфорія накочує так само хвилями. А коли він заковтує мене повністю, моя витримка лопає як мильна бульбашка.                                                                   

Я вибухаю глибоко в його горлі. Втрачаю себе, ім'я своє забуваю. Кінчаю так, як ніколи не кінчав. 

Ноги не тримають. Опускаюся на коліна перед коханим чоловіком. Хочу зробити для нього теж саме, але руки тремтять. І бачу мокру пляму на штанах. Піднімаю очі на нього.

Він дивиться, усміхаючись як ситий кіт. 

— Зі мною в підлітковому віці такого не було, — вимовляє хрипло. — Я щойно кінчив у штани. 

А потім хапає мене за шию і притягує до свого обличчя. Впивається в губи голодним звіром. Язиком штовхається у рот, ділячись зі мною смаком мого сім’я. 

— Я кохаю тебе, Стасе, — хрипить, на мить відпустивши. — Кохаю. 

І знову цілує, змушуючи мене забути про все на світі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно