Читати книгу - "Королівство шахраїв"

і передбачав Каз.

Наступними запропонували фієрданці — шістдесят мільйонів двісті тисяч. Видно було, як страждає їхня пиха через таке невелике підвищення, проте здавалося, що новоземці теж прагнуть пригальмувати торги. Вони поставили шістдесят мільйонів п’ятсот тисяч.

Темп аукціону змінився, ціна повільно повзла вгору, зависла під позначкою шістдесят два мільйони, але нарешті перетнула й цю віху; схоже, шуанці почали втрачати терпіння.

— Сімдесят мільйонів крюґе, — сказав шуанський посол.

— Вісімдесят мільйонів, — вигукнув Штурмгонд.

— Дев’яносто мільйонів. — Тепер шуанці вже не завдавали собі клопоту чекати на відповідь Радмейкера.

Навіть зі свого сідальця на даху Інеж бачила, яке бліде й панічно-налякане в Кувея обличчя. Числа стали занадто великими й занадто швидко.

— Дев’яносто один мільйон, — запропонував корсар, запізно намагаючись пригальмувати.

Шуанський посол ступив крок уперед і, наче стомившись від гри, проревів:

— Сто десять мільйонів крюґе.

— Сто десять мільйонів крюґе від шуанської делегації, — закричав Радмейкер; ця сума остаточно позбавила його незворушності. — Чи чую я іншу пропозицію?

Церква Бартеру мовчала, наче всі присутні схилили голови в молитві.

Штурмгонд уривчасто засміявся і здвигнув плечима.

— Сто двадцять мільйонів крюґе.

Інеж до крові прикусила губу.

Бум. Масивні подвійні двері розчахнулися. До нефу увірвалася хвиля морської води, потекла до лавиць, а потім зникла хмаркою туману. Збуджені балачки натовпу перетворилися на налякані зойки.

П’ятнадцять постатей, загорнутих у сині плащі, зайшли всередину, їхній одяг здіймався, наче ним грався невидимий вітер, їхні обличчя ховалися в імлі.

Люди вимагали повернути їхню зброю; хтось чіплявся за сусідів і верещав. Інеж побачила, як нахилився якийсь крамар, шалено обмазуючи віялом свою зомлілу дружину.

Постаті попливли проходом, їхнє вбрання рухалося повільними брижами.

— Ми — Рада Потоків, — оголосила низьким і командним жіночим голосом постать у синьому плащі на чолі делегації. Імла цілком приховувала її обличчя, рухаючись під каптуром-маскою, що постійно змінювала свої обриси. — Цей аукціон — шахрайство.

Із натовпу пролунало шоковане бурмотіння.

Інеж почула, як Радмейкер закликав до порядку, а потім, інстинктивно рухаючись, ухилилася ліворуч, бо почула приглушене «хуш-ш-ш». Крихітне кругле лезо пролетіло повз неї, розітнувши рукав її туніки і дзенькнувши по мідному даху.

— Це було попередження, — пояснила Дуняша. Вона вмостилася на завитку одного зі шпилів за десять метрів від Інеж; каптур кольору слонової кістки був опущений на обличчя, що біліло під полуденним сонцем, мов перший сніг. — Відправляючи тебе в обійми смерті, я дивитимуся тобі в очі.

Інеж потягнулася до ножів. Її тінь вимагала відповіді.

Частина шоста

Вчинок і відлуння

33. Матаяс

атаяс не ворушився, оцінюючи безлад, що здійнявся в Церкві Бартеру. Він гостро відчував позаду себе присутність членів Ради — зграя ворон у чорних костюмах клекотіла одне на одного, кожен був гучнішим за іншого; щоправда, це не стосувалося Ван Ека, який глибоко загруз у кріслі з виразом найщирішого задоволення на обличчі й роздивлявся свої пальці, простягнувши їх перед собою. Матаяс бачив, як чоловік на ім’я Пекка Роллінз обіперся на колону східної аркади. Фієрданець підозрював, що бос банди навмисне потрапив у Казове поле зору.

Радмейкер закликав до порядку, його голос здіймався над натовпом, а жмутики блідо-оранжевого волосся тремтіли з кожним гупанням молотка. Важко було сказати, що більше розбурхало юрбу імовірність того, що аукціон було зрежисовано, чи поява Ради Потоків. Каз запевняв, що ніхто не знає, що за люди керують Потоками; а якщо Нечисторукий та Мара не змогли вивідати цю таємницю, отже, не міг ніхто. Вочевидь, востаннє Рада Потоків з’являлася на публіці двадцять п’ять років тому, протестуючи проти запропонованого знесення однієї з веж-обелісків заради зведення на тому місці нової верфі. Коли голосування схилилося не на їхню користь, Радники наслали на Ратушу гігантську хвилю. Торговельна Рада скасувала своє рішення, і на старому місці звели нову будівлю Ратуші, з меншою кількістю вікон і міцнішим фундаментом. Матаяс замислився, чи звикне колись до таких історій про використання Гришами своєї сили.

«Це просто інший вид зброї. Її природа залежить від того, хто нею володіє», — мусив нагадувати він собі весь час. Думки про ненависть були такими старими, що перетворилися на інстинкти. Це не те, від чого можна зцілитися за ніч. Для цього змагання могло знадобитися ціле життя, як у Ніни з парем. Зараз вона вже мала б далеченько просунутися зі своїм завданням у Бочці. А може, її викрили й заарештували. Матаяс помолився Джелові: «Захисти її, поки я не можу цього зробити».

Його погляд метнувся до фієрданської делегації, що скупчилася на передніх лавах, та до присутніх там дрюскелле. Він знав імена багатьох хлопців, і вони, безсумнівно, теж знали його. Матаяс відчував гостре лезо їхньої огиди.

Один хлопець з очима, що нагадували льодовики, і білявим, майже білим волоссям, тремтів від люті й шалено витріщався на нього з першого ряду. Які рани роз’ятрили командири, щоб у його очах з’явився такий погляд? Матаяс спокійно витримав його, приймаючи на себе гнів дрюскелле. Він не міг ненавидіти цього хлопця. Колись він і сам був ним. Урешті-решт юнак із крижаним волоссям відвів очі.

— Цей аукціон санкціоновано законом! — вигукнув шуанський посол. — Ви не маєте права зупиняти процес.

Плинороби звели руки. Чергова хвиля налетіла крізь відчинені двері, заревіла в проході, вигинаючись дугою над головами шуанців, і зависла в повітрі.

— Тиша! — наказала лідер Плиноробів. Вона почекала на подальші протести, і, оскільки ті не пролунали, хвиля поповзла назад і, не завдавши жодної шкоди, хлюпнулася на підлогу. Вода вигиналася в проході срібною змією. — Ми отримали повідомлення, що цей процес скомпрометовано.

Матаясів погляд уп’явся в Штурмгонда. Корсар умисне зобразив на обличчі помітне здивування, але навіть зі сцени фієрданець відчував його страх і занепокоєність.

Кувей тремтів, заплющивши очі та шепочучи щось собі під ніс шуанською. Матаяс не міг сказати, про що думає Бреккер. Це йому ніколи не вдавалося.

— Правила аукціону чіткі, — озвалася Плиноробка. — Ані контрактникові, ані його представникам не дозволяється впливати на результати аукціону. Вирішувати має ринок.

Члени Торговельної Ради вже попідскакували зі своїх місць, вимагаючи відповідей та збираючись на сцені навколо Радмейкера. Ван Ек вправно ламав комедію, вдаючи, що галасує разом з іншими, але пригальмував біля Каза, і Матаяс почув його бурмотіння: «Гадаю,