Читати книгу - "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Хто видів днешню районну газету?!
— А што за мара-показія? — нашорошився дід.
— Кажуть, там нашої мамки статтю напічатали.
— Видати, стихотвореніє дали? — зробила припущення тітка Моргіта, і очі її масно зблиснули.
— Но раз напічатали мамку, то, видати, нічого там страшного і не було. Хіба неправда:
Встань, Володю, подивися, Што Микита наробив: Всю пшеницю — за границю, Нам гороху насадив! —мовили у глибокій задумі мій нянько.
— Може сесе і правда, — підхопив дід Соломон, — айбо там, де про мене:
На фермах хайдер і бардак, Вшитких погнали на демонстрацію, Даже дідо, вмісто дівок Біжить на політінформацію…Туйки стара на мене точно набрехала, і, може, за сесе її й арештували.
— Раз люди кажуть, што мамку напічатали у районній новинці, то нічого там паскудного і нема, — категорично відрубав вуйко Петро. — Тепер уже точно премію заплатять. І, дасть Богонько, ногавиці уже на мені.
— Но ти великий ґазда ділити без мамки гроші! — підняла застережливо вказівного перста тітка Моргіта і з якоюсь потаємною надією глянула на мого нянька.
— А што, мамка в тюрмі. І хто знає, скілько їй там воші годувати. А гроші — діло рідкоє, — мовили мої нянько.
— Я про те самоє, Мішку, хотіла якраз і казати, — невимовно зраділа тітка. — Гроші хоть і не киснуть, зате дуже слизькі. Я пропоную мамчину долю поділити межи нами двома, як старшими дітьми!
— А я што — байстрюк… мене у коноплях найшли? — зарепетував вуйко Петро. — Мені хоть на ремінь до ногавиць ще виділіть.
— Будеш мати… будеш мати, — швидко заспокоїла тітка…
Коротше, ті тридцять рублів, які баба Фіскарошка планувала із літературної премії собі на труси і дідові на махорку, були вмить розділені між трьома любими дітьми. І всі враз зробилися такими піднесено радісними, що складалося враження: нянько, вуйко і тітка навіть щасливі, що мамку посадили. Здавалося, що коли б у цю мить з-під арешту на порозі явилась Фіскарошка, дорогі дітки достеменно б її знову у тюрму відправили…
— А я й кажу: най собі мамка щасливо сидять, а ми їх грошам не дамо задурно пропасти, — підтвердила сказане вище тітка Маргарита.
Щоправда, рішення сімейної ради пробував опротестовувати дід Соломон: а як же із його часткою, що планувалась на махорку?
— Няньку, ви не фурчіть, як беременний борсук. Вам доста на куриво й комуністичної шторії — он іще півтомища лишилось, — тикнула тітка на підручник з історії КПРС.
— Я сю большевицьку шторію не курю, я, може, пропускаю її через ум і серце, — огризнувся Соломон.
— Нічого, нічого, я вам вкраду на роботі ще пару книжок Леніна, то можете їх потому пропустити і через пряму кишку, — заспокоїла тітка Моргіта.
На ці слова у хату влізли пан Фийса. Кажу не випадково влізли, бо рухи пана учителя були якісь уповільнені і неприродні. Складалося враження, що пан Фийса цілий день лазили по небесах, тепер спустилися у нашу хату і все ще не можуть знайти земної рівноваги.
— Як казали мої, прощені би були нянько, з миру по ниточці — голому мотузка на шию, — мовили якось тупо пан Фийса, навіть забувши поклонитися. — То і не знаю, дорогі мої сусіди, — вас вітати, а чи вам співчувати.
Тут пан Фийса вийняли із внутрішньої кишені мукачівську міськрайонну газету і підняли над головою.
— Мамчино проізведеніє, — радісно зарепетувала тітка і почала, як дівчисько, підскакувати і плескати руками.
— Так, проізведеніє вашої мамки! — оголосили пан Фийса. — Але ви його спершу прочитайте.
Першою газету схопила, звісно, тітка Моргіта і очиськами прилипла до «проізведенія». По тому, як вона раптом почала неприродньо пулитися і мінятися в лиці, всі зрозуміли, що тут, як у нас мовлять — «штось не те, што мете». Навіть дід запанікував і з тривогою спитав:
— Ачей Микита Хрущов напічатав указ про розстріл нашої баби?
Далі газета пішла по руках.
На першій сторінці новинки «Прапор комунізму» красувалась фотографія баби. Щоправда, на портреті Фіскарошка мала такий
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя», після закриття браузера.