Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Зявилася Ілея і розплющила очі, коли не відчула на собі чарів звіра. Вона озирнулася, але не знайшла його світла поблизу. Єдиний телепорт у тканині, який вона змогла знайти, вів прямо вгору. Вона вчепилася і зявилася там, де поділася істота.

Це було дивно. Тиск води зник. Будь-який тиск зник, але вона все ще не могла дихати. Ілея розплющила очі. Вона злегка напружилася, її крила спокійними рухами рухалися за нею. Вони знайшли покупку. Вона була дуже рада цьому, адже навколо не було повітря. Натомість вона бачила світло тисячі зірок, далеку планету, її поверхня була сірою. Вона була в космосі. Ілея сповільнила дихання і зосередилася на причині, чому вона тут. Місце розташування не мало значення. Всередині вулкана, глибоко під землею, на дні океану або в космосі.

.

Чудовисько було тут. Конус світла зосередився на ній, і шепіт знову почався.

.

Ілея прибрала очі. Вона покрила обличчя попелом і кинулася до чудовиська, набагато швидше, ніж будь-коли рухалася. Байдуже, чинив опір її смерті. Її магія могла вивільнятися без заборон.

,

Вона вплинула на істоту і телепортувалася, коли її світло почало розпадатися, зявившись над нею, попелясті кінцівки врізалися в неї. Тепер були подряпини та рани. Вона не могла загоїтися або була недостатньо швидкою, щоб ігнорувати шкоду, яку вона завдала.

Ілея посміхнулася, її кулаки вдарилися об тверду поверхню дивної істоти з десяток разів, перш ніж вона зникла.

.

Вона пішла за нею.

У минулому невагомість лякала її як концепцію, але крила забезпечували їй ідеальну маневреність. А відсутність опору на шляху води чи повітря зробила цей досвід набагато більш хвилюючим, ніж вона очікувала.

Ілея не здавалася, повільно пригнічуючи монстра своїм постійним шквалом атак, власне зцілення та поглинання мани, що забезпечується , тримали її в бою та в наступі, незважаючи на вищий рівень істоти та чисту магічну силу. Він у чомусь підлаштовувався під неї, але все одно боровся. Вона припускала, що він може втекти від неї за допомогою більш високої частоти телепортації, але цього не сталося, замість цього він лише використав свою космічну магію, щоб повернутися в оборонну позицію. Зцілення та розпізнавання дали їй перевагу, хоча вона відчувала, що істота також капелюхає деяких з останніх, реакція та її хвіст завдає ударів занадто швидко та адаптивно. Тоді вона не знала, як це працює, це було чудовисько з чотирма марками з морів Кору.

Тепер чорна кров спливала з кожним ударом її попелу, високостійка шкіра вже не так ефективно стримувала вторгнення мани. Її руйнівне зцілення вливалося в нього без зупинки, її полумя часто все ще чіплялося за нього, коли вона зявлялася поруч.

.

Ілея не здавалася. Вона знала, що бій не закінчиться, поки чудовисько не помре.

.

Шматочки відірвалися, і Ілея нарешті розірвала один із темних вусиків, зєднаних із центральною частиною форми істоти. Вона відчула, як він здригнувся, коли шматок плоті поплив у порожнечу космосу. Такі ж розміри і вага, як у легкового автомобіля. Сплеск космічної магії змусив її підготуватися слідувати за істотою, коли її відштовхнули, вусики дикими візерунками накинулися на її щит, золоте світло розлетілося на друзки до того, як її обладунки були атаковані.

Ілея підняла руки, коли її кінцівки продовжували впливати на істоту, її зцілення штовхалося в неї, коли вона відчула, що наближається пульс. Сплеск потужніший, ніж навіть заклинання четвертого рівня, яке він використовував раніше. Вона активувала своє заклинання перенесення, але виявила, що заклинання не спрацювало, замість цього вона використала свої крила, щоб відійти від істоти. Невидимий потяг космічної магії сповільнив її. Вона не наважилася розплющити очі, коли магія світла і простору почала руйнувати її захисні сили. Їй не потрібно було двічі думати, щоб активувати Споконвічний Зсув.

Дві істоти, замкнені в невагомості та абсолютній тиші, одна з яких випромінює світло та космічну магію, настільки потужну, що пропалила саму реальність. Інша, загорнута в просторовий зсув, оповита білим полумям творіння, вусиками дивної плоті та самою тканиною, підтримувалася живою завдяки таємничому зціленню та її чистій стійкості, викуваній тисячею битв, навчена істотами, яких багато хто вважав богами, вбитими в мисливця, яким вона була.

,

Спотворена і напівзгоріла, Ілея посміхнулася. Вона відчула, як магія вливається в неї, поглинається через , її тіло зцілюється знову і знову, коли вона збирає більшу частину тепла, яке монстр виробляв завдяки своїй божевільній магії. Її очі зникли, шепіт, що прокрадався в її свідомість, зменшився через її психічний опір. Світла магія досить потужна, щоб розбити навіть полумя творіння, космічна магія, щоб зупинити її здібності і уповільнити повзання. Божевілля, що викликає вторгнення розуму.

Чудовисько сирої магії. Жах безодні. Істота, яка тепер боролася з нею в порожнечі космосу, набагато вище самого Кора.

.

Її здобич.

,

Ілея закричала, золоті барєри розбилися, як тільки їх викликали. Її тіло перетворилося і згоріло, її попіл викликався і розпався, її полумя спалахнуло і вщухло. Патова ситуація тривала кілька днів, але вона не втекла, не похитнулася. Вона зціплювала зуби щоразу, коли були присутні кістки, захищаючи свій мозок, продовжуючи викликати свій захист усією маною, яку давала істота.

.

А потім припинилося.

,

Ілея поворухнулася. Вперед кістка її правої руки реформується, мязи проростають від плеча і ліктя, щоб охопити кінцівку. Її шкіра повернулася, коли її кулак вдарив по монстру, хвиля таємничої енергії вивільнилася в його форму. Залишкове тепло закляття спалило її попіл, тіло внизу, але вона пройшла крізь джерело. Це її не зупинило.

Попелясті кінцівки чіплялися, врізаючись у істоту, коли Ілея рухалася навколо неї, слабкі спалахи світла уникали один за одним, її руйнівне зцілення штовхалося в монстра з кожною секундою. Білий вогонь тепер огорнув її весь розмір, теплові кишені вибухнули там, де вона вдарила лише кілька хвилин тому.

.

Ілея вдарила рукою в глибокий поріз і розкрила долоню, вогонь творіння спалахнув разом із шматком здоровя, принесеним у жертву. Тепло, що накопичилося в ній, проносилося крізь її руку, вибухаючи хаотичним виром вогню і спеки. Один з хвостів вдарив по ній, рух був скоріше посмикуванням, ніж навмисною атакою. Вона засунула руку в киплячі нутрощі і викликала попіл на ходу, розширюючи шипи, що врізалися в жорстку плоть чудовиська, поки вона не схопила щось тверде. Вона встояла проти посмикування форми, перш ніж потягнути. Другий потяг, потім третій, нарешті вирвав