Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

У зв’язку з цим, в разі виникнення потреби у переведенні засуджених з дільниці соціальної реабілітації до колонії мінімального рівня безпеки з по­легшеними умовами (наприклад, у зв’язку зі змінами в обсязі виконуваних засудженими робіт тощо) такий перевід можливий лише за порядком, чітко визначеним у ч. 3 ст. 100 КВК України (тобто, шляхом переведення до колонії іншого рівня безпеки, що здійснюється ДДУПВП, оскільки діючим законо­давством передбачено лише два види переводу: 1) у межах однієї колонії з од­нієї дільниці до іншої; 2) з колонії одного рівня безпеки до колонії іншого рів­ня безпеки.

1. Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання умови відбування покарання можуть змінюватися в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

2. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотан­ням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою на­чальника колонії, погодженою із спостережною комісією.

3. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправ­ної колонії іншого рівня безпеки здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань за поданням адміністрації виправної ко­лонії, погодженим з начальником управління (відділу) Державного департа­менту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області та спостережною комісією.

1. Стаття, що коментується, передбачає можливість зміни умов відбуван­ня покарання у межах однієї колонії (переведення до іншої структурної діль­ниці) або шляхом переведення до колонії іншого виду (до колонії мінімально­го рівня безпеки з полегшеними умовами тримання). Сутність інституту зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі полягає у зміні їх правового статусу, зокрема обсягу прав як у бік послаблення правообмежень, так і в бік посилення останніх. Під зміною умов тримання в межах однієї установи вико­нання покарань розуміється одночасне збільшення або скорочення всіх перед­бачених законом пільг, які виникають у зв’язку з переводом до іншої дільниці (колонії іншого рівня).

Зміна умов тримання граничить з дисциплінарними стягненням і заохо­ченнями. Якщо дисциплінарні стягнення та заохочення застосовуються за ра­зові відповідно негативні чи позитивні поступки і не тягнуть за собою подаль­шої зміни правового положення, то зміна умов тримання є реакцією на відносно стійку негативну чи позитивну поведінку засудженого та виражається у від­носно постійній зміні умов їх тримання.

Зміна умов тримання (як у межах однієї установи, так і шляхом направ­лення до іншої, передбачена даною статтею, може відбуватися виключно при відбутті засудженим строків, встановлених у ст. 101 КВК України, та досягнен­ні певного ступеня виправлення (про критерії такого переводу також див. ко­ментар до ст. 101 КВК).

2. Порядок зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної ко­лонії встановлено Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання по­карань та рішенням Апеляційної комісії ДДУПВП № 2 від 22 січня 2004 р.

3. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотан­ням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою на­чальника колонії, погодженою із спостережною комісією.

4. Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється Апеляційною комісією ДДУПВП з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі за спільним поданням адміністрації ви­правної колонії та спостережної комісії, погодженим (після розгляду на засі­данні Регіональної комісії ДДУПВП з питань розподілу, направлення та пере­ведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі) з на­чальником територіального органу управління ДДУПВР.

Таким чином, процедура зміни умов тримання засудженого шляхом пе­реведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки (на відміну від процедури зміни умов тримання у межах однієї установи) являє собою більш складний, триступеневий процес. Спочатку дане питання розгляда­ється на засіданні комісії установи, до складу якої входять: начальник ко­лонії, його заступники, начальники оперативного відділу, відділу нагляду та безпеки, медичного відділу, відділу контролю за виконанням судових рішень тощо.

5. У разі прийняття комісією установи виконання покарань позитивного рішення щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до ви­правних колоній іншого рівня безпеки у тижневий термін до Регіональної ко­місії направляють такі матеріали: а) подання начальника установи, узгоджене із спостережною комісією; б) довідка з особової справи засудженого, в якій обов’язково зазначається наявність соціально-корисних зв’язків; в) характе­ристика на засудженого; г) довідка про заохочення та стягнення; ґ) медична довідка; д) заява засудженого, який стає на шлях виправлення; е) довідка по обліковій справі у разі, якщо засуджений перебуває на профілактичному облі­ку як схильний до правопорушень. Також до матеріалів додається довідка про те, чи перебував засуджений до арешту в розшуку.

6. Засідання Регіональних комісій із зазначених питань провадяться у мі­ру надходження матеріалів, але не рідше двох разів на місяць. Після прий­няття Регіональною комісією позитивного рішення на засуджених протягом трьох робочих днів направляються запити на персональні наряди Держано­го департаменту України з питань виконання покарань щодо переведення засуджених за межі регіону (слід звернути увагу, що до внесення змін у черв­ні 2004 р. до Правил внутрішнього розпорядку, питання переведення засудже­них до установи іншого виду вирішувалося ДДУПВП тільки у тих випадках, коли засуджений з тих чи інших обставин підлягав направленню до іншої області).

Персональний наряд на переведення осіб, засуджених до позбавлення во­лі, та виписка з протоколу засідання Регіональної комісії долучаються до осо­бової справи засудженого, а матеріали розгляду зберігаються в територіально­му органі управління ДДУПВП.

7. Про порядок оскарження рішень Апеляційної чи Регіональної комісії див. коментар до ст. 86 КВК України.