Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

Перш за все дякую моїй редакторці і видавчині Голліс Гаймбух, яка наважилася опублікувати книжку, що є водночас і мемуарною, і бізнесовою, і полемічною. Завдяки вашому запалу, Голліс, я виклав ідеї, що здивували мене самого. Вдячний за те, що ви дали мені змогу охопити іншу аудиторію, до якої я не звик. Книжка — це діалог із читачами, і знайти підхожих так само важливо, як підхожого автора. Як колись сказав Майкл Льюїс, «ніколи не знаєш, яку книжку ти написав, поки не довідаєшся, що люди в ній читають». Чекаю з нетерпінням відгуків читачів, яких ви мені знайдете. Дякую вашій чудовій команді: Стефані Гітчкок, Сінді Ачар, Ніккі Балдауф, Томасу Пітоняку, Рейчел Елінскі та Пенні Макрас.

Джон Брокман заслуговує на особливу подяку, бо з 1993 року вмовляв мене написати книжку, яку опублікую не я, а хтось інший, а також за те, що разом із Максом Брокманом знайшов для цього проекту чудових видавців.

Дякую Нікові Ганаверу за той виступ на конференції в Університеті TED 2012 року, завдяки якому я замислився про негаразди в галузі технологій та економіки. Дякую Зої Бейрд, Говарду Шульцу та всім колегам з ініціативи Rework America фонду Markle. Участь у цільовій робочій групі дала мені змогу проаналізувати багато проблем. Джеймс Манійка особливо надихав мене. Хочу подякувати всім спікерам та учасникам мого Next:Economy Summit, де я розібрався не тільки з актуальними проблемами, а й із тим, яких рішень шукати.

Білл Джейнвей, Гел Варіан та Пітер Норвіґ не шкодували часу на те, щоб вичитувати численні чернетки та роз’яснювати мені аспекти, на яких я не знаюся, тож без цих людей книжка вийшла б набагато слабшою. Геле й Білле, ви влаштували мені чудовий майстер-клас з економіки. Якщо учень не дотягував до рівня вчителів, то це не ваша провина. Бенедикт Еванс, Марґарет Леві, Лора Тайсон, Джеймс Манійка й Кевін Келлі врятували мене від грубих помилок та недоглядів, а також спонукали мислити глибше. Джей Шейфер, Майк Лукідес і Лоран Гауґ уважно вичитували й давали коментарі, завдяки яким я писав краще і вдумливіше. Суніл Пол, Лоґан Ґрін, Кім Рахмелер, Метт Каттс, Денні Салліван і Дейв Ґуаріно додали в цю книжку важливі деталі й контекст. Сатья Наделла, Рейд Гоффман, Джефф Іммельт, Пітер Шварц, Пітер Блум, Енді Макафі, Ерік Бріньолфссон, Девід Отор, Ларрі Катц, Анн-Марі Слотер, Себастіан Трун, Янн Лекун, Йоакін Кіньйонеро Кандела, Майк Джордж, Рана Форугар, Робін Чейз, Девід Рольф, Енді Стерн, Наталі Фостер, Бетсі Масієлло, Джонатан Голл, Ліор Рон, Пол Букгейт, Сем Альтман, Естер Каплан, Керрі Ґлісон, Зейнеп Тон, Майкі Дікерсон, Ваель Ґонім, Тім Гван, Генрі Фаррелл, Еймі Селларс, Майк Макклоскі, Генк Ґрін, Брендон Стентон, Джек Конті, Лімор Фрайд, Філ Торрон, Сет Стернберґ, Палак Шаг, Келлер Рінаудо, Стефан Касріель, Браян Джонсон, Патрік Коллісон, Рой Багат, Педді Косґрейв, Стівен Леві, Лорен Смайлі, Бесс Гохштейн, Нет Торкінґтон, Клей Ширкі, Ловренс Вілкінсон, Джессі Гемпел, Марк Бурджесс, Карл Пейдж, Меґґі Шилс, Адам Девідсон та Вінні Кінґ приділяли мені час і ділилися ідеями під час підготовки та написання цієї книжки. Дякую вам!

Хочу також подякувати людям, які навчили мене того, чим я ділився з читачами в цій книжці. Як там було у вірші Елізабет Барретт Браунінґ: ти є частиною моїх учинків і мрій, бо ж і вино смакує як виноград, з якого його зроблено.

У батьків, Шона й Енн О’Райлі, я навчився міркувати так: коли тобі щастить, поділися тим, що маєш. Мій батько навіть позичав гроші, щоб виконати «зобов’язання з благодійності». Після його смерті мама довела, що, коли належно «прилаштувати» невелику суму, можна забезпечити добробут усієї родини. Вона позичила мені гроші, коли наша компанія переживала скруту, з єдиною умовою: передати гроші іншим, коли криза минеться.

У колишнього тестя Джека Фельдманна я навчився любити бізнес і сприймати його як засіб для творчості — не гіршої за мистецтво чи літературу. Колишня дружина Крістіна Ізобел підказала мені, що бізнес має завжди триматися на цінностях, якими ми хочемо збагатити світ; бізнес не може функціонувати за власними правилами. Те, що вийшло зліпити з O’Reilly Media, склалося великою мірою тому, що ти навчила мене цінувати людські ресурси більше за машинні. Доньки Арвен і Меара, названа дочка Клементін й онуки Гакслі та Бронте щодня нагадують мені, що наступним поколінням ми зобов’язані передати кращий світ.

Джен Палька — моя партнерка в житті і найближчий однодумець. Ця книжка — кульмінація мандрівки, що почалася 2008 року, коли в промові «Чому я люблю хакерів» я процитував вірш Рільке про боротьбу з ангелом, а Джен підійшла до мене і з блиском в очах сказала: «Мені потрібна така промова на конференції, тільки це буде для підприємців». Відтоді Джен робила реальністю ідеї, які для мене були лише ідеями. Джен, ти чудовий зразок для наслідування, ти моє натхнення. Завдяки твоїм порадам у мене вийшла для тебе промова: «Працювати над чимось важливим». Ти ретельно вичитувала цю книжку і давала коментарі, які суттєво її поліпшили. Ти наштовхуєш мене на різні думки, і я стаю кращою людиною, а наше спільне життя — нескінченним дослідженням на тему: що можуть зробити разом двоє людей, з яких вийшла блискуча команда.

Подяки заслуговують мої колеги в O’Reilly Media, Maker Media та O’Reilly AlphaTech Ventures, особливо: Дейл Доґерті, Лора Болдвін, Браян Ервін, Майк Лукідес, Еді Фрідман, Сара Віндж, Джина Блейбер, Роджер Маґулас, Марк Джейкобсен і Брайс Робертс. Та взагалі важливі всі ви — усі, хто роками допомагають будувати дещо справді дивовижне й значуще. 1978 року, коли ми починали, я про таке навіть не мріяв. Ви — моя друга сім’я. Ви надихаєте мене, ви є живим свідченням того, що корпорація — це теж доповнена реальність для людей. Вона дає можливість досягати вершин, до яких кожний із нас окремо ніколи не дістався б самотужки.

Я працюю в галузі технологій багато років, і