Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

— Насильство, — послала вона, і істота зявилася перед нею, хихикаючи, перш ніж осісти на її плечі.

Вона переступила через хвіртку і, розправивши крила, летіла кілька хвилин, поки не досягла місця призначення.

— По одному селезню, — пробурмотіла вона, дивлячись зі скелі вниз. Вниз у безкраї води Кору. Глибини, в яких вона зявилася так давно. У глибини, в які вона пішла за однією з гидот. Глибини, де її бачили.

.

Вона здригнулася і зітхнула.

.

Таємне зцілення увійшло в її свідомість, коли вона зосередилася на своїй медитації.

.

Вона розплющила очі і посміхнулася. Істота на її плечі була оповита. У тканині і все-таки немає. Барон знав, що це не звичайне полювання.

.

Давайте це зробимо.

Ілея зістрибнула, розправивши крила і зачарувавши себе прямо перед тим, як увійти у воду. Через її опір не було жодного сплеску, і вона зберігала свій імпульс, пливучи своїми попелястими крилами. Її очі бачили досить добре.

Біле полумя спалахнуло життям. Вона була готова настільки, наскільки це можливо. Маяк тепер, для всього, що шукає їжу. Їжа або просто щось, що потрібно вбити.

.

Монстри на глибині.

2 6

Опір страху досягає 2-го рівня 6

.

Частина її хотіла втекти. Вона відчувала на фундаментальному рівні, що це не її територія. Просто людина. Людина, що заблукала в іншому царстві, потонула в безкрайніх водах. І все ж вона наполягала на своєму. Заглиблюючись ще глибше. Їй спали на думку спалахи вогнів і величезні очі, але її зцілення посилювалося, жар збирався в грудях, а полумя палало яскравіше. Просто спогади. Первісний інстинкт. Проштовхніться повз нього. Іншого шляху немає. Ні, якщо ви плануєте зіткнутися з монстрами, народженими та створеними в цьому царстві.

Можна вилікувати будь-яку травму. Ви можете протистояти більшості магії. І ви можете втекти, якщо вони виявляться занадто небезпечними.

.

Вона подумки промовляла слова, як мантру. Щось, на чому можна було зосередитися, коли вона спускалася в темряву. Єдиним джерелом світла було її власне полумя. Єдина порошинка в безкрайній порожнечі. Ілея відчувала, як тиск зростає, коли вона заглиблювалася, але її вуха не вискакували, і вона не відчувала занепокоєння. Вона просто затамувала подих, наче щойно стрибнула в теплий ставок літнього дня. Принаймні ознаки того, що вона не була зовсім неготова до навколишнього середовища.

Ілея могла годинами затримувати дихання, і навіть якщо вона закінчувалася, другий ярус кисневого сховища дозволяв їй залишатися живою, навіть якщо їй взагалі не було чим дихати. Позаду себе вона бачила слід з бульбашок, обпалених її полумям і жаром, ще один слід, який вів істот до неї.

Як ти себе почуваєш? — послала вона через телепатичний звязок, який у неї був. Ілея більше не відчувала присутності маленької Феї.

Насильницької

.

Голос заспокоїв її. Я зовсім не переживаю за барона. Вона зрозуміла. Її спуск сповільнився, темрява огорнула. Вона була тут непроханим гостем. Їй не раді. Жодна людина не повинна заглиблюватися так глибоко в океан, не кажучи вже про тих, що в Корі. Вона ледь не випустила повітря. Перефокусувавшись, Ілея заплющила очі і на мить зосередилася на своєму зціленні.

.

Тут є монстри.

.

Тому ви і прийшли.

.

Ви полюєте. На вас не полюють.

2 7

Опір страху досягає 2-го рівня 7

.

Вона розплющила очі, зрозумівши, що відклала використання однієї важливої навички. — Сподіваюся, ти в безпеці у своїй маленькій космічній кишені, — написала вона Насильству.

Сейф

.

— Дуже добре. Ось, я йду. Вона кинулася на Мисливця на монстрів і відправила його. — Ось. Єдине слово, пронизане наміром виклику. Посланий людиною всього, що могло прийти до Кора.

?

Демонів, викликаних з цього місця, було достатньо, щоб стерти з лиця землі велике місто людства. І в основному це були лише монстри, що мешкають на поверхні. Що я тут роблю?

.

Вдалині спалахнула цятка світла.

Конус. Пошук. Рухався швидко, поки не став тонким, потім просто точка. Яскравіше тоді, з кожною секундою.

Ось, подумала Ілея, коли попіл стікав у воду навколо неї, жар у грудях і ядрі на висоті, всі її бафи наповнювали її тіло неймовірною силою. Вона відчувала, як напружується, медитація і зцілення пронизують її, готуючись до майбутньої битви.

.

Світло ставало яскравішим, їй долинав шепіт. Дивні слова і поняття, що протистоять реальності всередині неї. Тепер вона це відчула. Щось знайоме і в той же час таке далеке. Все було біле, а потім зір зник, очі викреслені попелястим гіллям, очниці прикриті всіма шарами мантії. Органи реформувалися, тепер не в змозі сприйняти дивну магію істоти, що підійшла ще ближче.

Цього разу ніякого повідомлення не було, як її бачили раніше. Щось у ньому нагадало їй головоломки, які їй подарував луг, але набагато абстрактніше. І холодніше.

Вона відчула, як щось згорає від її попелу. Це була не спека. Це не була кислота або щось на кшталт магії срібла. Вона відчула, що сама тканина постраждала, ніби щось штовхає її існування. Істота, якою б вона не була, не потрапила в зону її панування. І все ж вона відчувала, як його магія впливає на її форму. Світлий. Світло і простір. Вона відчувала силу заклинання, могла сказати, як сильно воно вплине на неї, наскільки сильно зашкодить їй.

?

Її опір обом типам був неймовірно високим. Одні з найсильніших, які в неї були. Обидва тренувалися з Вартовими Сфери Акі та самим Лугом. Вона могла зіткнутися з цією істотою. Але щоб його ідентифікувати, вона повинна була його побачити. Її очима або в межах її володіння. Перше не спрацювало, вона знала стільки ж, хоча й не знала, як саме діяло закляття, яке вплинуло конкретно на її очі. Він на мене нападає? Або це просто побічний ефект того, наскільки міцна ця штука?

Вона ковтнула і підійшла ближче до джерела світла. Повільно. Магія ставала дедалі інтенсивнішою. Барєр, викликаний Зіркою Азаринта, розбився. Її регенерація та зцілення протистояли занепаду її зовнішньої броні, попіл навколо неї рухався разом з нею через нескінченні води. Нарешті істота прийшла в її сферу.

С̷͙͙̙̙̀к̗̭̥̫̯̰̦̺р̷̢̛ͅы̧̹͎̫̣͓͎т̻̞̟͡ͅы̧̨̘͙͈̭̝й̪̫͚ ̬̩̭̬̻̼͠и̶̢̬̦̘̠͠с̸̧̗̣̲͚̝͔̜ͅк̷̯̝а̸̣̥̱̠͇̱͎̲͜͡т̖̩̮̜͍͇̲̰̀͟е̲̭л͜͡҉̹̗͉̯̙̼̲ь͏̹̖ - ?

С̷͙͙̙̙̀к̗̭̥)̯̰̦̺р̷̢̛ͅы̧̹͎̫̣͓͎t̻̞̟͡ͅы̧̨̘͙͈̭̝й̪̫͚ ̬̩̭̬̻̼͠и̶̢̬̦̘̠͠с̸̧̗̣̲͚̝͔̜ͅк̷̯̝а̣̥̱̠͇̱͎̲͜͡т̖̩̮̜͍͇̲̰̀͟е̲̭л͜͡҉̹̗͉̯̙̼̲ — рівень ?

Він був маленький, як чотири марки своєї потужності, можливо, розміром з невеликий будинок. Вищого рівня, ніж усі істоти, яких вона бачила в Корі. Не така