Читати книгу - "Закон Єдиного. Книга 2. Істрія пророка Зараустри., Алекс Міш-ах"

1. У Моуру Бог і його офіцери використовували всю свою силу та мудрість, щоб забезпечити переселення своїх ангелів у Краошиві. Вимоги для будівельників, інспекторів і перевізників були настільки високі, що Бог був сповнений рішучості послати сурмачів до королівств несправжнього Ахури, запитуючи про добровольців.

  2. З цією метою він послав дванадцять отеванів у різних напрямках. Деякі навіть пролітали над містом Ктуска, столицею Ахури, і вони голосно оголошували те, що вони хотіли. І через деякий час, менш ніж за один рік, отевани зібрали в королівствах Ахури сім мільйонів ангелів, здатних до рівня сімдесят, які були в змозі заповнити необхідні місця.

  3. Це був руйнівний удар для королівства Ахури, оскільки, таким чином, він втратив наймудріших і найсильніших із своїх ангелів. І ця новина пішла, як вогонь перед вітром. Його під-Боги почали повставати проти нього, вимагаючи своїх власних королівств. Багато хто з них відкрито проповідував проти нього, у своїх небесних місцях, звинувачуючи його в брехні і в тому, що він був простим симулянтом, з невеликою кількістю влади.

  4. Однак у нього ще була велика влада, оскільки він, як вважали на небесах, був тим самим Богом, АхураМаздою, який надихнув Зараустру. І люди, живучи і вмираючи в цій вірі, не могли бути переконані інакше. І коли їхній дух залишав фізичне тіло, ангели Ахури забирали його в небесне місто Ктуск, де він бачив його славу, сяйво і величність. І вони проводили таких молодих духів перед троном Ахури, але не близько до нього. І при цьому духи були зобов'язані повзати на своїх животах, на великій відстані. І трон сяяв перед ними нескінченним вогнем. Тоді їх змушували знову відповзати, на шляху з міста. Після цього їм говорили: Дивіться, ми показали вам небесне місто АхураМазди і славу його трону. Ви не можете дивитися на себе, поки ви не виконаєте служіння, яке вимагається від усіх душ, що входять на небеса. І при цьому ви більше не зможете приїхати в це місто, найблискучіше, найвеличніше, поки ви не відслужите під вашими Лордами і майстрами певний час. Після цього ви маєте прибути сюди, і жити в мирі, відпочивати і радіти вічно!

  5. І ці духи не знали нічого іншого, і вони ніколи не повірили б в інше. І, таким чином, вони залюбки ставали рабами на сотні років, переносячи їжу або роблячи важку роботу для певного майстра, які також служили Лордам і під-Богам, проходячи через ті самі обряди й церемонії на небесах, до яких вони були привчені на землі.

  6. Але Джеховіх забезпечив всіх мудріше, ніж наймудріший Бог. Він створив людей з дверима з кожного боку, сповненими слави та свободи. На землі та в атмосферії Він створив тваринні та рослинні королівства. І Він створив земні дерева, і плоть тварин та дюдей з двох речей, - пилу землі і повітря небес.

  7. З цією можливістю створив Він їх. Щоб після смерті їхні матеріальні елементи відходили у свої відповідні місця, яким вони належали. Але під час смерті рослини чи тварини, коли повітряна частина летить вгору, Творець створив так, щоб вона переносила з собою найменш можливу частину пилу землі.

  8. З такою можливістю створив Він Свої створіння, щоб земля віддавала свою речовину в атмосферу, сотнями років. І тоді поля ставали безплідними і не плодоносили, і певні тварини ставали безплідними і не виробляли потомство, і їхні види припиняли своє існування. І Джеховіх створив людину, підпорядковану цим же самим законам. І коли земля перебуває в періоді випускання (згасання), дивіться, у людини зникають земні бажання, і вона волає до свого Отця на небесах - для світла небес.

  9. Ось з такою можливістю Творець створив землю, і небеса над землею. Є час для землі, щоб випустити свою речовину, яка летить вгору протягом сотень років. І є час для землі, щоб отримати від атмосферії речовину - протягом сотень років. І коли це відбувається, то це називається часом Аджі, бо те, що падає зверху, є Аджійським.

  10. Коли Аджі приходить на землю, прибувають також друджі (біси). Дні темряви на землі - їхнє захоплення. Їхній урожай перебуває в рясному падінні Аджі, і це відповідає їхнім лінощам і схильності насолоджуватися. В такі дні вони стають, наче перегодовані тварини, і для їхніх майстрів, фальшивих Богів, вони стають марними, бо вони отримують їжу без роботи. Аджі - їхнє захоплення. Але вони також схожі на дурну людину, яка п'є вино із захопленням, що триває доти, доки її захоплення не призводить до божевілля. Ось так бенкетують друджі, і не підкоряються своїм майстрам. А потім вони стають шаленими і неслухняними, сповненими безладу і злих намірів, зухвалі, вірячи, що вони Боги і Богині. Вони наче жебрак з кишенею, повною грошей, який відчуває брак дисципліни і визначеності, щоб насититися своєю пристрастю до насичення. Ось таке відбувається з друджами, під час Аджі.

  11. Таким чином, Ахура не визнавав Джеховіха, і володарював у своєму королівстві. Але занадто довго Аджі тривало на його небесах. Його під-Боги більше не віддавали йому данину поваги, щоб постійно підтримувати його п'ять мільйонів геральдів, п'ять мільйонів музикантів, п'ять мільйонів церемоніальних ангелів, постійно передбачаючи для них нові костюми, нові палаци та декорації.

  12. І незабаром його під-Боги повстали. І Ахура був безсилий змусити їх підкоритися, бо настільки густою була Аджі, що кого б Ахура не послав, той упивався на розкішних бенкетах. І за весь час, як почалася Аджі, понад шістсот під-Богів Ахури розірвали зв'язок з ним, але двісті все ж залишилися, які розташовувалися близько до Ктуску, небесного місця Ахури. Але навіть десять з них не могли бути впевненими в собі, в цій небезпечній ситуації.

  13. В цей час Ахура вирішив знову відновити свої втрачені домініони, і він був схожий на людину, яка сильно програла в іграх, і вирішила виграти або втратити все. Відповідно, Ахура призначив своїх робітників на будівництво парадних суден, у кількості п'ятидесяти тисяч. Він сказав своїм під-Богам, що залишилися: Дивіться, я перетну небеса в такій пишноті і славі, що всі ангели і люди повинні впасти і поклонитися мені. І тоді Аджі має закінчитися, і в цей день я запам'ятаю тих, хто був відданим мені. І я також запам'ятаю, і прокляну тих, хто був невірний мені.