Читати книгу - "Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес"

«Кальвеллі і Чільо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v Italy) [GC], 32967/96,17 січня 2002 року.

65. Суд у даній справі зазначає, що відповідне провадження, безперечно, було дуже складним. Крім того, хоча після того, як 7 липня 1989 року заявників визнано цивільними сторонами провадження, у розгляді в першій інстанції були прикрі затримки (зокрема, між рішенням про передання справи Е.С. до суду 12 червня 1991 року і першим слуханням, що відбулося через рік — 2 липня 1992 року ...), надалі ніяких значних періодів бездіяльності, пов’язаних з органами влади (за винятком перерви в першому слуханні справи, викликаної страйком юристів — ...) не було.

66. За таких обставин Суд вважає, що термін шість років, три місяці й десять днів, коли йдеться про розгляд справи в усіх чотирьох інстанціях, не можна вважати нераціональним.

67. Отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції не було

«Колоцца проти Італії» (Colozza v Italy), 9024/80,12 лютого 1985 року.

28. ..., Суд тут не мав справу з обвинувачуваним, якого повідомили особисто і який, будучи таким чином ознайомлений з підставами обвинувачення, прямо відмовився від здійснення свого права постати перед судом і захищати себе. Італійські органи влади, спираючись не більш ніж на презумпцію ..., вивели зі статусу особи, «що переховується від правосуддя» (latitante), якого вони надали панові Колоцці, що така відмова була.

З погляду Суду, така презумпція недостатня. Аналіз фактів показує: у заявника не було підстав припускати, що проти нього розпочато судовий розгляд у кримінальній справі; просто вважалося, що він знає про це в силу повідомлень на його ім’я, які спочатку реєстрували в секретаріаті слідчого судді, а відтак — у канцелярії суду. Крім того, спроби, вжиті для його розшуку, були недостатні: вони обмежилися квартирою, де його марно шукали в 1972 році (на віа Лонганезі), та за іншою адресою, зазначеною в архівах (на віа Фонтеяна), хоч було відомо, що він там більш не мешкає... Суд надає особливого значення тій обставині, що деякі служби прокуратури Рима й римської поліції в зв’язку з іншим кримінальним процесом зуміли встановити нову адресу пана Колоцци ... Це свідчить про те, що місцеперебування пана Колоцци можна було встановити, попри те, що, як пояснював уряд на своє виправдання, не було відповідного банку даних. Таку ситуацію, яку встановив Суд, важко зіставляти з зусиллями, яких мають докладати Договірні Сторони, щоб забезпечити ефективне здійснення прав, гарантованих статтею 6 ...

І нарешті, надані Судові матеріали не свідчать про відмову пана Колоцци від здійснення свого права постати перед судом і захищати себе, так само як і про його спроби ухилятися від правосуддя. Тому немає нагальної необхідності встановлювати в загальному вигляді, чи справді особа, яка була обвинувачена в учиненні кримінального правопорушення й потім стала переховуватися, тим самим відмовилася і від здійснення відповідних прав.

«Шомоді проти Італії» (Somogyi v Italy), 67972/01,18 травня 2004 року.

70. ... Заявник неодноразово оспорював істинність приписуваного йому підпису, який був єдиним доказом, здатним довести, що обвинувачений знав про відкриття проти нього справи. Вважати твердження заявника на перший погляд безпідставними не можна, особливо з врахуванням різниці між підписами, зразки яких він надав, і тим, що стояв на розписці про отримання повідомлення, та різниці між іменем заявника (Tamas) і особи, яка розписалася в отриманні (Thamas). Окрім того, в адресі були допущені такі помилки, які викликають серйозні сумніви щодо того місця, куди доставили цього листа.

71. У відповідь на твердження заявника італійські органи влади відхилили всі його спроби скористатися з національних засобів правового захисту і відмовилися відновити провадження або перебіг строку, передбаченого для подання апеляції, не дослідивши питання, яке, на думку Суду, лежало в самій основі справи, а саме в тотожності особи, яка розписалася в отриманні. Зокрема, не наказано провести розслідування спірних фактів, і, попри неодноразові прохання заявника, не здійснено порівняння підписів шляхом почеркознавчої експертизи.

72. Суд вважає, що з огляду на основне місце, яке право на справедливий судовий розгляд посідає в демократичному суспільстві ... стаття 6 Конвенції накладає на кожен національний судовий орган зобов’язання перевіряти, чи мав обвинувачений змогу дізнатися про наявність провадження щодо нього в тому разі, коли, як у цій справі, це оспорюється на підставах, що не відразу здаються вочевидь безпідставними ...

73. У цій справі, втім, ні Болонський апеляційний суд, ні Касаційний суд жодної такої перевірки не здійснили, тим самим позбавивши заявника можливості домагатися, якщо це виявиться потрібним, виправлення становища, що суперечить вимогам Конвенції. Так, не здійснено ретельної перевірки з метою встановити поза розумним сумнівом те, чи справді засуджений беззастережно відмовився від свого права виступати на суді.

74. Звідси випливає, що засоби, до яких національні орган вдалися в цій справі, не досягли того результату, якого вимагає стаття 6 Конвенції.

75. І нарешті, щодо твердження уряду про те, що заявник все одно дізнався б про відкрите провадження від журналіста, який у нього брав інтерв’ю, або з місцевої преси, Суд указує, що повідомлення будь-кого про висунуті проти нього обвинувачення є правовим актом такого значення, що здійснювати його слід з дотриманням тих формальних і змістовних умов, які здатні забезпечити ефективне здійснення прав обвинуваченого, що до того ж чітко випливає з підпункту (а) пункту 3 статті 6 Конвенції; інформації нечіткої і неофіційної для цього не досить...

«Маріані проти Франції» (Mariani v France), 43640/98, 31 березня 2005 року.