Читати книгу - "Нездоланний"

Ричер сказав:

– Проте ви натякаєте на те, що деякі з цих замовлень є чесними. Ви сказали «більшість», а не «всі».

– «Секанол» зник зовсім. «Пентобарбітал» – це остання надія. Він сам по собі стає Святим Граалем. Єдиним легальним способом уживання «Пентобарбіталу» у Сполучених Штатах є присипляння великих тварин. Деяких тварин викрадають, а деяких ветеринарів просто підкуповують. А чому б ні? Смертельна для людини доза – це дві маленькі пляшечки. Їх легко переслати. FedEx про це потурбується. Дев’ять сотень баксів за те, що випадково розливається по підлозі, коли ти вбиваєш осла. Ви б також на таке пристали.

«Він побачив будинки, у яких досі мешкали звичайні люди, і будинки, які вже переобладнали на офіси для людей, що торгували добривом та насінням; а ще він помітив приміщення, де працював ветеринар, що лікував велику рогату худобу».

Ричер сказав:

– Покажіть нам те, що писав Майкл Мак-Кенн. Ми хочемо прочитати, що він написав.

Вони підтягнули стільці ближче до скляного столика та скупчилися біля екрану, щоб розібрати написане. Майкл Мак-Кенн був підписаний на дві сторінки з оголошеннями про суїцид. В обох випадках він підписувався іменем Майк. Він писав нудно та вимучено, неначе заціпеніло, неначе його виснажила ноша на плечах. Він писав граматично правильно та завчено. Ричерові подумалось, що це не природно, наче хтось наказав йому робити так, коли він звертається до загалу. Наче він виголошував промову перед широкою аудиторією. Для такого випадку потрібно одягати краватку та сорочку.

Перша сторінка була наповнена оголошеннями для підбору компаньйона. Майкл шукав собі співчутливого співрозмовника. Не те щоб йому потрібна була допомога. Не завжди. Більшою мірою він робив це, бо знав, що сам комусь може допомогти. Принаймні в більшості випадків. Багато місяців він обмінювався невеликими повідомленнями з двома кандидатами, а тоді якимось чином переключився на третього, який писав під логіном «Вихід». Вони почали переписуватися досить часто.

Водночас друга сторінка була заповнена повідомлення про те, як саме скоїти самогубство, проте іноді учасники відхилялися від цієї теми на користь інших. Майкл також туди дописував час від часу, пишучи досить виважено, без жодної злості чи поспіху. Він захищав своє право спіймати свій автобус. Його помітили в розмові про те, як слід приймати «Пентобарбітал». Він дуже хотів отримати підказки до дій. Писали, що в промисловому вигляді цей препарат має гіркий смак. Найкраще його приймати з соком або запити віскі, яке ще й збільшувало його ефективність. У будь-якому разі не завадило б прийняти протиблювотний засіб, наприклад таблетки від морської хвороби. Нікому б не захотілося виблювати прийняту отруту та залишитися з меншою дозою, ніж потрібно для летального кінця. Ніхто б не захотів прокинутися через двадцять годин та починати все спочатку.

Майкл також написав коментар у розмові про надійність постачальників «Пентобарбіталу». Його обманювали вже більше ніж двічі. Цей ринок був темним лісом. Усе, що шахраю було потрібно, – це гарний веб-сайт. Ніхто не знав напевне, ким він був. Один хлопець із Тайланду мав би бути справжнім продавцем. А тоді хтось написав, що отримав доставку від МС, усе було таким, як і обіцяли, справжній препарат, який мав правильний смак. Ще один дописувач підтримав цей запис. Він написав, що у МС працювали хороші люди. Справжня вигода. Майкл перепитав: «МС»? Перший хлопець повернувся до розмови і пояснив: «Материн Спочинок».

Тоді через сторінку для пошуку партнерів Майкл написав користувачу під логіном «Вихід», що він перевірив веб-сайт Материного Спочинку, і порадив «Виходу» також його відвідати, бо він вважав, що там знайдеться багато чого для обговорення, особливо на п’ятому рівні. Більше деталей не було.

Ричер запитав:

– Що таке п’ятий рівень?

Хлопець із Пало-Альто відповів:

– Подумайте про цибулю. Багато шарів. Все глибше і глибше. Сама Мережа, і купа веб-сайтів у ній. Другим рівнем є зазвичай сторінка із реєстрацією. На четвертому рівні – перша сторінка з рекламою товарів. Тому п’ятий рівень, скоріше за все, – це спеціальні товари.

«Вихід» написав на дошці оголошень, що п’ятий рівень видався йому досить цікавим. Але зробив він це вже через великий проміжок часу, тому розмова не пішла далі. Вона перейшла в обговорення Майклового реального переїзду до Оклахоми. До помешкання «Виходу», біля Талси. Його товаришу по самогубству слід було підготуватися. Ричер припустив, що розмову продовжили вже особисто. Він сказав:

– Ми можемо подивитися на сторінку Материного Спочинку?

Хлопець відповів:

– Спочатку нам треба її знайти.

– Першого разу ви впоралися. У вас ще навіть шість секунд у запасі залишилось.

– Я знав, де шукати. Цей пошук займе хвилини. І то, якщо нам пощастить.

– Скільки хвилин? На скільки закладаємось?

– Двадцять, – відповів парубок.

Він вводив на клавіатурі директиви, завантажував пошукові терміни та ключові слова. Він натиснув на клавішу «пуск», і в Ричеровій голові почався відлік часу. Усі відштовхнулися на стільцях від скляного