Читати книгу - "Янголи і демони"

— Що я скоїв? Та хоч би яку байку ти йому розповів, Рошер — швейцарський гвардієць і надто відданий цій Церкві, щоб повірити озлобленому науковцеві, який намагається очорнити камерарія.

— Насправді він занадто відданий, щоб не повірити. Він настільки відданий, що, попри очевидні факти, не міг змиритися з думкою, що хтось із його вірних гвардійців зрадив Церкву. Цілий день він шукав іншого пояснення.

— І ти йому дав це пояснення?

— Я розповів йому правду. Доволі приголомшливу, як ти розумієш.

— Якби Рошер тобі повірив, то давно заарештував би мене.

— Ні. Я цього не допустив. Я запропонував йому своє мовчання в обмін на цю зустріч.

Камерарій якось дивно засміявся.

— Ти плануєш шантажувати Церкву байками, у які ніхто не повірить?

— Я не збираюся нікого шантажувати. Я просто хочу почути правду від тебе. Леонардо Ветра був моїм другом. — Камерарій нічого не відповів. Він мовчки дивився згори вниз на Колера. — Я тобі допоможу, — різко мовив Колер, — Приблизно місяць тому Леонардо Ветра подзвонив тобі й попросив термінової аудієнції в Папи. Ти організував йому цю аудієнцію, по-перше, тому що Папа давно захоплювався працею Леонардо, а по-друге, тому що Леонардо сказав, що справа невідкладна.

Камерарій відвернувся до вогню. Він знову нічого не відповів.

— Леонардо таємно приїхав до Ватикану. Так він зрадив довіру доньки, і його це дуже непокоїло, але він відчував, що не має вибору. Дослідницька праця відродила в його душі глибокі сумніви, і він Потребував від Церкви духовного наставництва. Під час конфіденційної зустрічі він розповів Папі й тобі, що зробив наукове відкриття, яке має дуже серйозне значення для релігії. Він довів, що з погляду фізики біблійна версія походження світу можлива і що за допомогою потужного джерела енергії, яке Ветра називав Богом, можна продублювати мить створення світу.

Мовчання.

— Папа був вражений, — вів далі Колер. — Він хотів, щоб Леонардо оприлюднив це відкриття. Його Святість подумав, що воно може стати тим містком, який поєднає науку з релігією. Про це Папа мріяв усе життя. Тоді Леонардо пояснив вам обом, у чому полягає негативний бік його досягнення — тобто про те, що, власне, й змусило його шукати поради в Церкви. У його моделі великого вибуху все утворювалося парами — точнісінько, як написано у вашій Біблії. Парами протилежностей. Світло і темрява. Ветра виявив, що, крім матерії, він створив і її протилежність — антиматерію. Говорити далі?

Камерарій мовчав, нахилившись над каміном, і ворушив кочергою вугілля.

— Після візиту Леонардо до Ватикану, — сказав Колер, — ти сам поїхав до ЦЕРНу, щоб на власні очі побачити його працю. У щоденнику Леонардо написав, що ти був у його лабораторії.

Камерарій підвів голову.

— Папа не міг подорожувати, не привертаючи уваги преси, — вів далі Колер, — і тому він послав тебе. Леонардо потайки повім тебе до своєї лабораторії. Він показав тобі анігіляцію — великий вибух в мініатюрі — енергію, з якої утворився всесвіт. Крім того, він показав тобі великий зразок антиматерії, який зберігався в окремому сховищі і мав слугувати доказом того, що за допомогою цієї технології антиматерію можна виготовляти у великих кількостях. Ти був вражений. Ти повернувся до Ватикану й розповів Папі про все, що бачив.

Камерарій зітхнув.

— І що тебе не влаштовує? Те, що я, дотримуючи слова, якого дав Леонардо, цієї ночі удавав перед світом, буцімто нічого не знаю про антиматерію?

— Ні! Мене не влаштовує те, що Леонардо Ветра, по суті, довів існування вашого Бога, а ти за це підіслав до нього вбивцю!

Камерарій повернувся до Колера. Його обличчя не виражало нічого. Тишу порушувало тільки потріскування вогню.

Раптом камера хитнулась, і в кадрі з’явилась рука Колера. Він нахилився вперед і ніби намагався дістати щось з-під свого крісла. Коли Колер знову сів рівно, у руці в нього був пістолет. Ракурс був моторошний... камера знімала ззаду... дуло пістолета... націлене просто на камерарія.

— Зізнавайтесь у гріхах своїх, отче. Швидко!

— Ти ж не вийдеш звідси живий. — Камерарій наче злякався.

— Смерть буде довгожданим звільненням від того жалюгідного становища, на яке з самого дитинства прирекла мене твоя віра. — Тепер Колер тримав пістолет обома руками. — Даю тобі вибір. Або ти зізнаєшся в гріхах... або зараз же вмреш. — Камерарій глянув на двері. — Рошер стоїть за дверима, — побачивши його погляд, зневажливо сказав Колер. — Він теж готовий тебе вбити.

— Рошер дав обітницю захищати...

— Рошер впустив мене сюди. Зі зброєю. Твоя брехня йому остогидла. У тебе немає вибору. Зізнайся мені. Я мушу почути це від тебе самого.

Камерарій завагався.

Колер звів курок.

— Ти що, не віриш, що я тебе пристрелю?

— Хоч би що я казав, — відповів камерарій, — такий, як ти, ніколи мене не зрозуміє.

— А ти спробуй.

Камерарій якусь мить стояв нерухомо. Його силует чітко вирізнявся в тьмяному світлі вогню. Коли він заговорив, у його голосі зазвучала гідність, неначе мова йшла щонайменше про подвиг во ім’я людства, а не про вбивство.

— З давніх-давен, — почав камерарій, — ця Церква боролася з ворогами Господа. Коли — словом, коли — мечем. І ми завжди перемагали.

Камерарій говорив палко й переконано.

— Але демони минулого, — вів далі він, — були огидними... з ними ми могли боротися, бо вони в усіх викликали страх. Однак сатана хитрий і винахідливий. Із часом він позбувся своєї страхітливої зовнішності і набув нового обличчя... обличчя чистого розуму. Прозорого й підступного, проте все одно бездушного. — Голос камерарія несподівано забринів гнівом, очі спалахнули фанатичним вогнем. — Скажіть мені, містере Колер! Як може Церква засуджувати те, що здається логічним для нашого розуму?! Як ми можемо ганити те, що стало самим фундаментом нашого суспільства?! Варто нам тільки подати голос, щоб нагадати про небезпеку, як ви накидаєтесь на нас і називаєте невігласами! Параноїками, що прагнуть усе взяти під контроль! І так зло, що йде від вас, розростається, прикрившись личиною самовдоволеної освіченості. Воно поширюється, наче ракова пухлина. Освячене чудесами власних технологій, воно само себе проголошує богом! Намагається переконати всіх, що воно не що інше, як істинне добро! Наука прийшла, щоб урятувати нас від хвороб, голоду й страждань! Дивіться, ось вона наука — новий бог-чудотворець, всемогутній і милостивий! Не звертайте уваги на зброю і хаос! Забудьте про тоскну самотність і безконечні загрози! З вами наука! — Камерарій ступив убік до пістолета, націленого на нього. — Але я бачив зловтішну усмішку сатани... я бачив загрозу...

— Що ти торочиш! Відкриття Ветри практично довело існування твого Бога! Він був твоїм союзником!

— Союзником? Ні,