Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Вона задумливо посміхнулася.

— Я сьогодні вільна, — сказала вона.

— А я ні. У мене море роботи аж до початку суду, а останні три ночі я провів у тебе, замість того щоб займатися справою.

— Шкода.

Він кивнув, підвівся і поцілував її в щоку. Моніка схопила його за рукав сорочки.

— Блумквісте, я дуже хочу спілкуватися з тобою й далі.

— Я теж, — кивнув він. — Але поки ми не розберемося з цією історією, все буде трохи навпаки.

І зник у напрямку до Хантверкарґатан.

Еріка Берґер принесла каву і стала дивитися на екран. Протягом п’ятдесяти трьох хвилин абсолютно нічого не відбувалося, лише екран періодично гаснув. Потім знову виник сигнал ICQ.

Готово. У тебе на жорсткому диску дуже багато лайна, зокрема два віруси.

Сорі. Який наступний крок?

Хто адміністратор комп'ютерної мережі «СМП»?

Не знаю. Мабуть, Петер Флемінґ. Він — начальник технічного відділу.

О'кей.

Що я повинна робити?

Нічого. Йди додому.

Ото й усе?

Я дам звістку про себе.

Залишити комп'ютер увімкненим?

Але Лісбет Саландер уже покинула її ICQ. Еріка Берґер розчаровано втупилася в екран. Зрештою вона вимкнула комп’ютер і подалася на пошуки кафе, де можна було б посидіти і спокійно подумати.

Розділ 20

Субота, 4 червня

Вийшовши з автобуса біля Шлюзу, Мікаель Блумквіст піднявся ліфтом Катарінахіссен на пагорб Мусебаккен і дійшов до будинку № 9 по Фіскарґатан. У найближчому магазині він купив хліб, молоко і сир і насамперед поклав продукти в холодильник, а потім увімкнув комп’ютер Лісбет Саландер.

Трохи повагавшись, він також увімкнув синій телефон «Ерікссон Т10». На звичайний мобільний телефон він вирішив плюнути, оскільки все одно не хотів розмовляти ні з ким, хто не мав стосунку до історії Залаченка. Виявилося, що за минулу добу йому телефонували сім разів — тричі Хенрі Кортес, двічі Малін Ерікссон і один раз Еріка Берґер.

Спершу він зателефонував Хенрі Кортесу, який сидів у кафе в районі Васастан і хотів обговорити декілька дрібниць, але нічого нагального.

Малін Ерікссон телефонувала просто для порядку.

Потім Мікаель подзвонив Еріці Берґер, але в неї було зайнято.

Він відкрив yahoo «Stolliga_Bordet» і виявив остаточний варіант біографії Лісбет Саландер. Мікаель усміхнувся, кивнув, роздрукував документ і відразу почав його читати.

Лісбет Саландер давила на клавіші свого «Палм Тангстен ТЗ». Проникнувши в комп’ютерну мережу «СМП», вона протягом години розбиралася з її вмістом. При цьому вона користувалася реєстраційною адресою Еріки Берґер — займатися адресою Петера Флемінґа Лісбет не стала, позаяк добувати цілковиті адміністративні повноваження у неї не було потреби. Її цікавив доступ до адміністративного сайта «СМП» з особистими файлами, а тут у Еріки Берґер і так були цілковиті права.

Лісбет страшенно шкодувала, що Мікаель Блумквіст не міг замість кишенькового комп’ютера протягнути в лікарню її ноутбук із справжньою клавіатурою і 17-дюймовим екраном. Вона скачала собі перелік усіх співробітників «СМП» і заходилася його вивчати. Він включав двісті двадцять три людини, з них вісімдесят дві жінки.

Спершу вона викреслила усіх жінок. Божевілля у жінок вона не виключала, але статистика показувала, що в переважній більшості випадків жінок переслідують чоловіки. Залишався сто сорок один чоловік.

Знову-таки за статистикою, більшість «отруйних пер» перебувають або в підлітковому, або в середньому віці. Оскільки підлітки в «СМП» не працювали, Лісбет побудувала діаграму і викреслила всіх старше п’ятдесяти п’яти і молодше двадцяти п’яти. Після цього залишилося сто три чоловіка.

Вона трохи подумала. Часу було обмаль — можливо, навіть менше двадцяти чотирьох годин. Лісбет вирішила й одним махом викреслила всіх працівників відділів розповсюдження, реклами, художнього оформлення, охорони і техніки, зосередивши увагу на групі журналістів і редакційного персоналу. Вийшов список із сорока восьми чоловіків віком від двадцяти шести до п’ятдесяти чотирьох років.

Тут почувся брязкіт в’язки ключів. Лісбет негайно вимкнула комп’ютер і прилаштувала його під ковдрою між ніг. Прибув її останній обід в Сальгренській лікарні, і Лісбет із жалем поглянула на тушковану капусту. До того ж вона знала, що після обіду їй деякий час не дадуть спокійно працювати, тому поклала комп’ютер у дірку за тумбочкою і терпляче чекала, поки дві жінки родом з Еритреї пропилососять палату і перестелять ліжко.

Одну з них звали Сара, і вона останній місяць регулярно приносила Лісбет по кілька сигарет «Мальборо лайт». Вона також забезпечила пацієнтку запальничкою, яку та ховала за тумбочкою коло ліжка. Лісбет з вдячністю прийняла дві сигарети, які збиралася викурити вночі біля вентилятора.

Лише близько другої, коли все знову заспокоїлося, Лісбет дістала комп’ютер і підключилася до Мережі. Вона зібралася була відразу повернутися до адміністративного сайта «СМП», але подумала, що не слід забувати про власні проблеми. Щоденну перевірку вона почала з yahoo «Stolliga_Bordet». За останні три доби Мікаель Блумквіст не виклав там нічого нового, і її зацікавило, чим же він займається. Цей біс знов узявся за своє і крутить з якою-небудь фіфою з великими цицьками.

Потім Лісбет перевірила, чи не додав чого-небудь Чума. Не додав.

Далі вона зайнялася перевіркою жорстких дисків прокурора Ріхарда Екстрьома, де знайшла малоцікаву кореспонденцію про майбутній суд, і доктора Петера Телебор’яна.

Щоразу, як вона заглиблювалася в жорсткий диск Телебор’яна, у неї виникало відчуття, ніби температура тіла на кілька градусів знижується.

Вона знайшла результати своєї судово-медичної експертизи, які він уже сформулював, хоча офіційно написати їх міг лише після огляду. Прогноз, за його версією, дещо поліпшився, але в цілому нічого нового не з’явилося. Лісбет скачала експертизу і відправила на адресу «Stoliiga_Bordet», потім стала перевіряти електронну пошту Телебор’яна, відкриваючи один лист за одним, і мало не пропустила значення коротенького повідомлення:

Субота, 15.00, біля кільця на Центральному вокзалі. Юнас.

Дідько. Юнас. Він зустрічається в багатьох листах, адресованих Телебор’яну. Використовує адресу на hotmail. Особа невідома.

Лісбет Саландер перевела погляд на електронний годинник на тумбочці. 14.28. Вона відразу натиснула ICQ Мікаеля Блумквіста, але відповіді не надійшло.

Мікаель Блумквіст роздрукував уже готові 220 сторінок, вимкнув комп’ютер і всівся за кухонний стіл Лісбет Саландер з ручкою в руках, маючи намір зайнятися правкою.

Текст його задовольняв, але в матеріалах залишалася велика біла пляма. Як же знайти решту членів «Секції»? Малін Ерікссон має рацію. Це неможливо. І час не терпить.

Лісбет Саландер сердито вилаялася і спробувала викликати в ICQ Чуму. Той не відповідав. Вона глянула скоса на годинник: 14.30.

Лісбет