Читати книгу - "Дівчина у павутинні"

Вона вистежила Камілу й завдала «Павукам» серйозного удару. Їхні зв’язки з «Соліфоном» і АНБ розірвано. Депутат Держдуми Іван Грибанов опинився під шаленим тиском у Москві, Камілиного кілера вбили, а її найближчого помічника Юрія Богданова та кількох інших комп’ютерників розшукує поліція, змусивши їх залягти на дно. Але Каміла була жива — очевидно, вона втекла з країни і має змогу зондувати грунт та снувати нові задуми. Ще не кінець. Лісбет лише поранила свою здобич, а цього недосить.

Вона насуплено глянула на кавовий столик, де лежали пачка сигарет і номер «Міленіуму». Лісбет узяла журнал — і відклала. А потім узяла знову й таки прочитала довгий репортаж Мікаела. Дійшовши до останнього речення, вона ще якийсь час розглядала його свіжу фотографію під статтею. Тоді схопилася на ноги й рушила до ванної кімнати, щоб накласти на обличчя трохи косметики. Одягнувши обтислу чорну майку й накинувши поверх неї чорну шкіряну куртку, Лісбет вийшла в грудневий вечір.

Їй ставало дедалі холодніше. Було нерозумно так легко вдягтися, та вона тим не журилася. Швидкими кроками Лісбет попрямувала в бік майдану Маріяторґет, звернула ліворуч на Сведенборґсґатан і зайшла до ресторану «Зюд», де посиділа в барі, п’ючи віскі впереміш з пивом. Більшість відвідувачів належала до світу культури й журналістики, тож не дивно, що багато хто з них її впізнавав і вона цілком прогнозовано стала предметом спостережень та суперечок. Гітарист Юган Норберґ, який у своїх хроніках у журналі «Ві» уславився тим, що вмів підмічати дрібні, проте важливі деталі, подумав, що Лісбет п’є так, ніби не відчуває насолоди, а вважає сам процес за роботу й хоче якнайшвидше її скінчити. У її рухах відчувалася цілеспрямована рішучість, і ніхто, здається, не наважувався до неї підійти.

Жінка на ім’я Реґіна Ріхтер — спеціалістка з когнітивно-поведінкової терапії, яка сиділа за столиком у глибині зали, — запитувала себе, чи Лісбет усвідомлює, що вона в ресторані не сама. В усякому разі Реґіна не могла пригадати, щоб Лісбет хоч раз глянула в залу чи виявила до чогось найменшу цікавість.

Бармен Стеффе Мілд подумав, що Лісбет набирається мужності й готується до бою.

О двадцять першій п’ятнадцять вона розплатилася й мовчки вийшла в ніч, навіть нікому не кивнувши. Чоловік середніх літ на ім’я Кент Геек, у бейсболці, не зовсім тверезий і не надто надійний, якщо вірити його колишнім дружинам і майже всім друзям, бачив, як вона перетнула майдан Маріяторґет з таким виразом, немовби йшла на поєдинок.

Попри холоднечу, зажурений Блумквіст брів додому дуже повільно. Усмішка на його вустах майнула лише тоді, коли він стикнувся перед пивницею «Бішопс армс» із давніми завсідниками.

— То твоїй кар’єрі ще не край? — крикнув Арне чи як його там звуть.

— Мабуть, іще не зовсім, — відповів Мікаел, задумавшись на мить, чи не випити в пабі пива й не поговорити з Аміром.

Проте він почувався занадто нещасним, і йому хотілося побути на самоті. Тож Блумквіст рушив далі до свого під’їзду. Коли він піднімався сходами, його опанувало якесь неприємне відчуття — можливо, внаслідок усього пережитого. Мікаел спробував позбутися його, але воно не відступало. А ще, як навмисно, на верхньому поверсі перегоріла лампочка. Нагорі було темно, хоч в око стрель.

Він сповільнив ходу й відчув якийсь рух. Зненацька блимнуло слабке світло, наче від екрана мобільного телефона, і на сходах, ніби привид, прозирнула худенька постать з чорними блискучими очима.

— Хто там? — злякано спитав він.

А тоді побачив, що це Лісбет.

Мікаел просяяв і розкрив обійми, та відразу ж зрозумів, що поквапився. Лісбет мала розлючений вигляд. Її очі були підведені чорним, а тіло здавалося напруженим, наче вона готувалася напасти.

— Сердишся на мене? — спитав він.

— Ще й як!

— Чому, світе мій?

Лісбет з іскристим поглядом і блідим обличчям ступила крок уперед, і Мікаел на секунду згадав про її рану.

— Бо я прийшла в гості, а вдома нікого нема, — відповіла вона.

Блумквіст наблизився до неї.

— Просто неподобство, чи не так? — спитав він.

— Авжеж.

— А що, як я запрошу тебе увійти?

— Тоді, гадаю, мені доведеться погодитись.

— У такому разі мені лишається сказати: ласкаво прошу, — промовив він, і вперше за багато років його обличчя розпливлося в широкій усмішці.

А тим часом надворі з нічного неба впала зірка.

Подяки

Висловлюю щиру вдячність своєму агентові Маґдалені Гедлунд, батькові й братові Стіґа Ларссона — Юакімові й Ерландові Ларссонам, моїм шведським видавцям Еві Єдін і Сусанні Романус, редакторові Інґемарові Карлссону, а також Лінді Алтров Берґ і Катерині Мерк з «Норстедтс Едженсі».

Дякую також Девідові Джейкобі, фахівцеві в галузі безпеки з «Лабораторії Касперського», Андреасові Стремберґссону, професорові математики Уппсальського університету, Фредрікові Лауріну, керівникові розслідувань програми «Екот», Мікаелові Лаґстрему, віце-президентові компанії «Аутпост-24», письменникам Данієлові Голдбергу й Лінусові Ларссону, а також Менахемові Гарарі.

І, певна річ, моїй Анні.

1

Неодмінний, той, якого вимагає етикет (фр.).

2

Вибач (англ.).

3

«Екот» — редакція новин Шведського радіо.

4

Згода (англ.).

5

СЕПО — Служба державної безпеки Швеції.

6

Колективний розум (англ.).

7

Так шведською звучить ім’я героїні серії книжок Астрід Ліндґрен — Пеппі Довгапанчохи.

8

Абревіатура від назви будинку Пеппі Довгапанчохи «Villa Villekulla».

9

«Шведські демократи» — шведська правоконсервативна політична партія, що прагне обмежити імміграцію на територію Швеції неєвропейського населення.

10

Екере — острів неподалік Стокгольма.

11

Людина, що ставить інших у незручне становище (фр.).

12

RSA — одна з криптографічних систем з відкритим ключем.

13

Root — права суперкористувача, які дають змогу виконувати в системі всі без винятку операції.

14

«Людина дощу» — фільм-драма Баррі Левінсона, де один з головних героїв — аутист (савант).

15

Процес завершено (англ.).

16

Персонаж фільмів «Волл-стрит» та «Волл-стрит-2», що його зіграв Майкл Дуглас.

17

Цілком таємно — не для іноземних громадян (англ.).

18

Розголосіть (англ.).

19

Любовний трикутник (фр.).

20

«Задоволення» (англ. «Satisfaction») — культова пісня гурту «Роллінг стоунз».

21

Алі, вбий його! (лінгала).

22

Не мели дурниць (англ.).

23

Так назвав АНБ у своєму романі американський письменник Джеймс Бемфорд.

24

Загальний штучний інтелект (англ.).

25

Штучний суперінтелект (англ.).

26

Вернор Вінджі (нар. 1944) — американський письменник-фантаст.