Читати книгу - "Соляріс. Едем."

Дуплекс незграбно взяв її, глянув на неї, відтак на дошку й повільно підійшов до стіни. Йому довелося нахилити свій маленький торс, який косо стирчав із коміра, щоб перев’язаною рукою дотягтися до дошки. Всі дивилися на нього, затамувавши подих. Він відшукав третє від центра кружальце на еліпсі й з зусиллям, незграбно стукнув по ньому кілька разів, а потім іще мазнув так, що майже заповнив його розкришеною крейдою.

Координатор хитнув головою. Всі полегшено зітхнули.

— Едем, — сказав Координатор. І тицьнув у крейдяне кружальце. — Едем, — повторив він.

Дуплекс з явним зацікавленням придивлявся до його рота. Відтак кашлянув.

— Едем, — надзвичайно чітко й повільно проказав Координатор.

Дуплекс кашлянув кілька разів.

— Він не розмовляє, — обернувся Координатор до товаришів. — Це напевне.

Вони стояли один навпроти одного, не знаючи, що робити далі. Раптом дуплекс поворухнувся, впустив крейду, і вона вдарилася об підлогу. Почувся тріск, ніби хтось розстебнув блискавку. Землиста тканина розійшлася, немовби її розпороли згори донизу, і всі побачили широкий золотистий пояс, який прилягав до боків дуплекса.

Кінець пояса розгорнувся й зашелестів, наче металева фольга. Маленький торс дуплекса нахилився, ніби хотів вискочити з тіла, склався майже вдвоє, і дуплекс схопив пальчиками кінець фольги. Вона розгорнулася в довге полотнище, яке він тримав перед собою, немовби пропонуючи людям. Координатор і Інженер одночасно простягли до неї руки. Обидва здригнулися, Інженер слабо скрикнув. Дуплекс удав подив, кілька разів кашлянув; прозора завіса на його личку загойдалася.

— Електричний заряд, але не надто сильний, — пояснив Координатор товаришам і знову взявся за край фольги.

Дуплекс відпустив її. Люди ретельно оглянули при світлі її золотисту поверхню — вона була зовсім гладенька й чиста. Координатор навмання торкнувся пальцем якогось місця й знову відчув легкий електричний удар.

— Що це?! — буркнув Фізик і, присунувшись, почав водити рукою по фользі; скрізь його били в пальці електричні заряди. — Дайте графітовий порошок! Він там, на шафі! — крикнув товаришам.

Фізик розстелив фольгу на столі, не звертаючи уваги на те, що м’язи його рук неприємно тремтять від мурашиних поколювань, старанно посипав її порошком, який йому подав Кібернетик, здув зайвий.

На золотистій поверхні залишилися хаотично розсипані маленькі чорні цятки.

— Ящірка! — вигукнув раптом Координатор.

— Альфа Лебедя!

— Ліра!

— Цефей!

Вони обернулися до дуплекса, який спокійно дивився на них. В їхніх очах світився тріумф.

— Зоряна карта! — підсумував Інженер.

— Атож.

— Ну, нарешті! — Координатор широко усміхнувся.

Дуплекс кашлянув.

— У них електричне письмо?

— Та начебто.

— Як зберігаються заряди?

— Не знаю. Може, це електрет.

— У них повинен бути електричний орган чуттів!

— Можливо.

— Спокійно, колеги! Треба діяти систематично! — сказав Координатор. — Із чого почнемо?

— Намалюй йому, звідки ми.

— Ай справді!.

Координатор швидко витер дошку, нарисував зірки Центавра, завагався, щоб якомога точніше зробити проекцію з пам’яті й так, якою уявлялася ця область Галактики з Едема; поставив жирну крапку, яка означала Сіріус, додав іще кільканадцять менших зірок і на тлі Великої Ведмедиці намалював хрестик, який означав Сонце, відтак по черзі торкнувся рукою своїх грудей, потім грудей усіх товаришів, обвів рукою все приміщення й знову тицьнув крейдою в хрестик.

Дуплекс кашлянув, узяв від Координатора крейду, натужно приблизне свій маленький торс до дошки й трьома ударами доповнив Координаторів рисунок — проекціями Альфи Орла і подвійної системи Проціона.

— Астроном!!! — вигукнув Фізик. І вже трохи тихіше додав: — Колега…

— Цілком можливо! — припустив Координатор. — А тепер підемо далі!

І вони почали малювати. Планета Едем — і шлях корабля. Корабель входить у газовий хвіст планети. Зіткнення (не було впевненості, чи рисунок досить добре пояснює обставини катастрофи, але поки що вони нічого не могли зробити). Ракета вгрузає в грунт (рисунок являв собою профіль пагорба з ракетою, що застрягла в ньому). Далі рухатися було вже важко. На цьому зупинилися.

Дуплекс розглядав рисунки й кашляв. Наближав личко до дошки й знову віддаляв його. Потім підійшов до столу. З зеленої облямівки коміра витяг тоненький гнучкий провід, нахилився й з неймовірною швидкістю почав водити ним по золотистій фользі. Це тривало кілька хвилин. Потім він відступив від столу. Фольгу посипали графітом. І тут сталася дуже дивна річ. Ще тоді, як із фольги здмухнули зайвий порошок, схема почала оживати. Люди спершу побачили велику півсферу, всередині якої стояла похила колона. Потім з’явилася маленька плямка, яка повзла до краю півсфери. Вона ставала дедалі більшою. Вони впізнали силует схематично й неточно зображеного Захисника. Частина боку півсфери зникла. Крізь виниклий отвір Захисник в’їхав досередини. Все щезло — фольгу вкривав рівномірно розсипаний графітовий порошок. Раптом він зібрався в зоряну карту. На її тлі з’явилася накидана довгими штрихами постать дуплекса. Дуплекс, який стояв у людей за плечима, закашляв.

— Це він, — сказав Координатор.

Карта щезла, видно було тільки дуплекса. Потім щезла його постать і знову з’явилася карта. Це повторилося чотири рази. І знову графітовий порошок улігся так, немовби підкорявся якомусь невидимому подмухові, у контур півсфери з отвором збоку. Маленький силует дуплекса, який, здавалося, повз, притискаючись до грунту, до відкритого боку півсфери. Він проник у її середину. Півсфера розтанула. Похила колона ракети збільшилася. Спереду, під корпусом, виднівся відкритий виступ. Дуплекс випростався під ним, видерся нагору й зник у ракеті. Графітовий порошок розсипався й лежав хаотичними купками. Передавання інформації скінчилося.

— Ось як він дістався до нас — через вантажний люк! — вигукнув Інженер. — А ми теж роззяви — покинули його відкритим!!!

— Стривай, ти знаєш, що спало мені на думку? — озвався раптом Лікар. — Можливо, вони не стільки хотіли замкнути нас за цим муром, скільки позбавити можливості своїх, — ну, скажімо, своїх учених, — налагодити з нами контакт!

— Ай справді!

Всі обернулися до дуплекса. Він кахикнув.

— Ну, годі, — сказав Координатор. — Дуже приємна, егм, товариська зустріч, але нас чекають далеко важливіші справи! З партизанщиною покінчено. Треба братися за справу систематично. Почнемо, мабуть, з математики. Цим займеться Фізик. Математика — звичайно, метаматематика теж. Теорія матерії. Атомістика, енергетика. Далі — теорія інформації, інформаційні системи. Способи передавання, зберігання. Водночас і фразотворчі зв’язки, функції фрази. Граматична схема, семантика. Відповідність понять. Типи застосовуваних логік. Мова. Словник. Усе це стосується тебе, — обернувся він до Кібернетика. — Ну, а коли в нас буде такий з’єднувальний місток, настане черга для всього іншого. Метаболізм, способи живлення, тип виробництва, форми суспільних зв’язків, реакції, навички, розподіл, групові конфлікти і так далі. З цим ми вже так не поспішатимемо. Поки що, — він звернувся до