Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Основними характеристиками особи комп’ютерного злочинця є активна життєва позиція, оригінальність (нестандартність) мислення і поведінки, обережність, уважність. Такі особи зосереджують увагу на розумінні, передбаченні й управлінні процесами. До того ж вони вирізняються уважністю і пильністю, їхні дії витончені, хитрі, супроводжуються неабияким маскуванням.

З точки зору психофізіологічних характеристик, це, як правило, яскрава мисляча і творча особа, професіонал у своїй справі, здатний піти на технічний виклик, бажаний працівник. Водночас це людина, яка боїться втратити свій авторитет або соціальний статус у рамках соціальної групи, або ж вона побоюється глузувань. Її поведінка рідко відхиляється від загальноприйнятих у суспільстві соціальних норм. Крім того, практика свідчить, що комп’ютерні злочинці у своїй більшості не мають кримінального минулого.

Значна частина комп’ютерних злочинів здійснюється індивідуально. Але останнім часом спостерігається тенденція до співучасті в групових посяганнях. Кримінальна практика свідчить, що 38 % злочинців діяли без співучасників, тоді як 62 % вчиняли злочини в складі організованих злочинних груп і співтовариств.

Дехто з правопорушників цієї категорії технічно оснащений досить слабко, інші ж мають дорогі, престижні, наукомісткі й потужні комп’ютерні системи. Прогрес у технології супроводжується освоєнням нових методів вчинення злочинів. Комп’ютери і засоби телекомунікації дають зручну можливість для здійснення злочинних намірів з віддалених пунктів.

Велика кількість комп’ютерних злочинців (понад 25 %) — посадові керівники всіх рангів. Це зумовлено тим, що керівник, як правило, є спеціалістом високого класу, що володіє достатніми професійними знаннями, має доступ до широкого кола інформації, може давати відповідні вказівки та розпорядження і безпосередньо не відповідає за роботу комп’ютерної техніки.

Розглянуті положення у своїй сукупності визначають поняття “комп’ютерний злочинець”. Тому з криміналістичної точки зору (за В. Вєховим), характеристику його особи слід вважати поняттям комплексним у широкому розумінні цього слова, хоча з певним поділом на самостійні групи за окремими специфічними ознаками.

Здійснені дослідження дають змогу визначити три основні групи людей, які схильні до вчинення комп’ютерних злочинів.

Дехто вважає, що до першої групи комп’ютерних злочинців слід включити осіб, які характеризуються стійким поєднанням професіоналізму в галузі комп’ютерної техніки та програмування з елементами своєрідного фанатизму і винахідливості. На думку інших, ці суб’єкти сприймають засоби комп’ютерної техніки як своєрідний виклик їхнім творчим і професійним знанням, умінням і навичкам. Саме це у соціально-психологічному плані є стимулюючим фактором для вчинення різних дій, більшість з яких має виражений злочинний характер. За оперативними даними МВС, ФБР, ФСБ та інших спецслужб, хакерів широко використовують організовані злочинні групи для проникнення в зарубіжні та вітчизняні комп’ютерні системи.

Під впливом зазначеного чинника особи цієї групи розробляють і вишукують різні методи несанкціонованого проникнення в комп’ютерні мережі, постійно працюють над тим, як обійти системи захисту, що стають дедалі досконалішими. Це, в свою чергу, призводить до збільшення алгоритму злочинних дій, що об’єктивно сприяє вдосконаленню і нарощуванню банку даних про способи вчинення комп’ютерних злочинів. Потрібно зазначити, що характерною особливістю злочинців цієї групи є відсутність у них чітко виражених протиправних намірів. Практика свідчить, що всі дії вони вчиняють з метою реалізації своїх інтелектуальних і професійних здібностей.

Таку ситуацію умовно можна порівняти з тією, що виникає при різноманітних іграх, які стимулюють розумову активність гравців, зокрема у шахи, карти тощо. Однак у нашому випадку в ролі одного гравця виступає гіпотетичний злочинець, а в ролі іншого — узагальнений образ комп’ютерної системи й інтелект розробників засобів захисту від несанкціонованого доступу. Детально такі ситуації досліджуються в теорії ігор, математичній науці, коли науковці вивчають моделі поведінки двох протилежних сторін. При цьому основне завдання полягає в тому, щоб розрізнити протилежні сторони як антагоністичні і неантагоністичні, а також ситуації, де по один бік перебуває людина, а по інший — природа або комп’ютерна система. Що стосується взаємодії людини та ЕОМ, то вона реалізується за повним заданим ігровим алгоритмом з метою навчання, тренування, імітації обстановки або з ігровими цілями.

Фахівці вважають, що особливий інтерес у криміналістичному аспекті вивчення особи злочинця становлять професіонали у галузі засобів комп’ютерної техніки. Узагальнені емпіричні дані, отримані В. Вєховим, дають змогу визначити соціально-психологічну характеристику цього кола осіб. Представники цієї спеціальності, як правило, досить фахово підготовлені, майстри своєї справи, мають достатні розумові здібності. При цьому вони не позбавлені своєрідного “спортивного” азарту і фанатизму. Тому нові заходи щодо безпеки комп’ютерних систем і мереж вони сприймають у психофізіологічному плані як своєрідний виклик особистості, намагаються будь-що знайти ефективний підхід, розробити оптимальні методи втручання в банки даних і в такий спосіб довести свою неперевершеність. Ця зухвалість, “спортивний” інтерес, азарт і призводять зазвичай до вчинення злочину. Певний час окремі суб’єкти цієї категорії не тільки набувають необхідний досвід, а й знаходять особисту зацікавленість у цьому виді діяльності. Безкорислива гра поступово переходить у нову якість, оскільки цікавіше поєднувати своє захоплення та професійне зростання з реальною матеріальною винагородою. В Україні це пов’язано ще і з тим, що досвідченим фахівцям скрутно вижити у складних кризових матеріальних умовах сьогодення. Таким чином, комп’ютерну злочинність “підштовхують” реальні соціально-економічні фактори. Наміри вдатися до злочинних дій можуть висловлюватися як у відкритій формі (при спілкуванні зі знайомими, рідними, співробітниками), так і в прихованій (думки, роздуми, переживання без будь-яких зовнішніх проявів). Отже, вище розглянуто основні етапи процесу появи, розвитку і переродження любителя-програміста у досвідченого, професійно орієнтованого комп’ютерного злочинця.

В. Вєхов виокремлює певні особливості, що характеризують особу комп’ютерних злочинців цієї категорії:

• відсутність чітко продуманого плану підготовки до вчинення злочину;

• оригінальність способу вчинення злочину;

• використання як знарядь злочину побутових технічних засобів і предметів;

• невжиття заходів до приховування злочину;

• вчинення пустотливих дій на місці події.

До другої групи комп’ютерних злочинців слід віднести осіб, які страждають на новий вид психічних захворювань — інформаційні хвороби, комп’ютерні фобії. Цей вид захворювань спричиняють систематичні порушення інформаційного режиму людини, інформаційне перевантаження, інформаційний голод, збої темпоритму, інформаційний шум тощо. Дослідженням таких професійних хвороб займається порівняно нова і молода галузь медицини — інформаційна медицина.

За даними спеціальної комісії Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), яка узагальнила всі наявні в її розпорядженні матеріали про вплив комп’ютерних терміналів на здоров’я користувачів, негативні наслідки для здоров’я людини у разі частої і тривалої праці за персональним комп’ютером є об’єктивною реальністю.

Таким чином, можна стверджувати, що комп’ютерні злочини вчиняють особи, які страждають на зазначений вид психічних захворювань, а тому при розслідуванні таких фактів слід обов’язково призначати судово-психіатричну експертизу. Це дасть змогу встановити, чи вчинила особа злочин у стані афекту, чи